7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в
УМОВАХ НС
Як показують наукові і соціологічні дослідження в різних країнах, першопричиною техногенних і багатьох природних НС, а також невиправдано великих розмірів збитків при цьому є недостатня компетентність осіб, яким доводиться ухвалювати управлінські рішення з попередження НС і ліквідації їх наслідків, а також невміння населення правильно діяти в умовах тієї або іншої надзвичайної ситуації. У зв'язку з цим підготовці професійних кадрів для роботи у сфері ЦЗ і навчанню населення діям в умовах НС у всіх країнах надається особлива увага, а в Україні це є важливою складовою державної політики у сфері ЦЗ.
Цей напрямок державної політики у сфері ЦЗ визначається і закріплюється відповідною нормативно-правовою базою.
7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС
Постановою Кабінету Міністрів України "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту" від 26 липня 2001 року № 874 в державі створена єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту та навчання населення діям в умовах НС.
Безпосереднє управління та відповідальність за реалізацію її завдань покладається на МНС, як координатора діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів із впровадження механізмів управління безпекою в НС.
З урахуванням Указу Президента України від 27.01.2003 р. № 47 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" до структури єдиної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців включені наступні взаємодіючі складові:
відомча система підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та спеціалізації кадрів за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями за спеціальностями, пов'язаними з професійною діяльністю в системі МНС та у складі професійних аварійно-рятувальних служб;
міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які відповідно до своїх повноважень забезпечують виконання функцій державними системами цивільного захисту, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
функціональна освітня підсистема "Освіта і наука України" єдиної державної системи цивільного захисту з підготовки студентів, курсантів та організації, навчально-виховної роботи з дітьми й учнівською молоддю з питань безпеки життя і діяльності людини;
порядок здійснення навчання населення способам захисту і діям у надзвичайних ситуаціях за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях (виробниче навчання) та проживання.
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та спеціалізація кадрів для професійної діяльності в системі МНС здійснюється за напрямками: керівних кадрів МНС; фахівців для заміщення посад середнього начальницького складу служби ЦЗ; працівників для заміщення посад рядового і молодшого начальницького складу служби ЦЗ; науково-педагогічних і педагогічних кадрів МНС; професійна перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів МНС.
Забезпечують реалізацію цих напрямків відомчі навчальні заклади МНС у складі -Університету цивільного захисту України; Львівського державного університету БЖД, Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Вінницького вищого професійного училища ЦЗ, навчальних центрів (пунктів) територіальних органів управління МНС.
Окрім вирішення завдання фахового удосконалення професійних кадрів системи МНС, які займають посади відповідних категорій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву, система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації сприяє запровадженню фахової оцінки рівня кваліфікації, атестації кадрів, яка здійснюється після їх навчання.
Професійна підготовка працівників для потреб аварійно-рятувальних служб проводиться як спеціальна підготовка у відповідних навчальних закладах атестованих за базовими професіями штатних посад рятувальників. Згідно з Законом України "Про аварійно-рятувальні служби" рівень підготовки, обсяг знань, умінь та навичок рятувальників визначається державним стандартом професійно-технічної освіти, за результатами опрацювання складових якого випускник отримує диплом кваліфікованого робітника. Документом, що засвідчує якість професійної підготовки рятувальника, є сертифікат, зразок та порядок видачі якого затверджується МНС.
Згідно з порядком комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, професійна підготовка рятувальників, які отримали повну загальну середню освіту, може проводитися, як попередня підготовка в навчальних центрах аварійно-рятувальних служб, що мають ліцензію Міносвіти на проведення курсової підготовки, після укладення контракту до початку самостійного виконання рятувальником службових обов'язків.
У між аварійний період в аварійно-рятувальних формуваннях з рятувальниками проводяться тренування з удосконалення здатності організму до роботи в екстремальних умовах та заняття з теоретичної, фізичної підготовки, теплової витривалості, вивчення планів реагування на НС на об'єктах підвищеної небезпеки, виконання тактичних завдань.
З освітнім рівнем професійних кадрів, а також з підвищенням їх кваліфікації та актуалізацією знань пов'язана ефективність виконання будь-яких організаційних, технічних, правових і нормативних вимог у сфері цивільного захисту.
Поряд з тим, є значна частина посадових осіб, які приймають управлінські рішення або забезпечують виконання завдань функціональних і територіальних підсистем цивільного захисту, належать до категорії керівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, що не мають професійної освіти у сфері цивільного захисту населення і територій, а в окремих випадках і професійної освіти у галузі управління.
Події останніх років наочно показали, що інколи дії щодо попередження загроз, зниження їх рівня або ліквідації наслідків, бувають неадекватними саме з причин недооцінки загрози та невміння прийняти грамотне, оптимальне, виважене управлінське рішення категоріями посадових осіб, які не займаються питаннями безпеки на професійній основі, а виконують ці функції лише за посадою.
Вирішення завдань із забезпечення в державі, регіонах необхідних умов щодо надання можливостей зазначеним категоріям керівних, управлінських кадрів і фахівців підвищити кваліфікацію у сфері ЦЗ покладається на Інститут державного управління у сфері ЦЗ, спеціально утворені в областях України навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД та курси ЦО міст Києва і Севастополя.
Навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД виконують свої завдання як суб'єкти освітньої діяльності мережі навчально-методичних центрів МНС. Організаційно-методичне управління мережею навчальних установ забезпечує Інститут державного управління у сфері ЦЗ.
Інститут та мережа навчально-методичних центрів становлять основу міжгалузевої системи функціонального навчання у сфері ЦЗ для потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій працівників, здатних компетентно і відповідально виконувати функції управління щодо техногенної і природної безпеки населення, територій і суб'єктів господарювання, впроваджувати технології щодо зменшення ризиків виникнення і пом'якшення наслідків НС та їх ліквідації.
Додаткові повноваження щодо здійснення навчання у сфері ЦЗ отримали галузеві заклади післядипломної освіти, з урахуванням можливостей яких фактично визначено порядок створення та дислокації курсів в інтересах територіальних підсистем ЦЗ.
7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення НС
Функціональне навчання управлінських кадрів, інших осіб, що приймають рішення з проблем безпеки у сфері ЦЗ разом з підготовкою студентів та учнівської молоді з питань безпеки життя і діяльності людини здійснюється в межах формальної освіти населення способам захисту в разі виникнення НС.
Формальна освіта - освіта спрямована на здобуття або зміну освітнього рівня та (або) кваліфікації в навчальних закладах і установах освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджуються отриманням відповідних документів про освіту.
7.2.1. Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій
Згідно з нормативними вимогами функціональне навчання у сфері ЦЗ проводиться з відривом від виробництва та збереженням заробітної плати. Управління системою функціонального навчання на державному рівні здійснює Кабінет Міністрів України, на регіональному рівні - обласні державні адміністрації, які щорічно затверджують своїми розпорядженнями плани комплектування слухачами відповідних навчальних закладів.
Проходження такого навчання є необхідною умовою атестації, переміщення по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо осіб керівного складу ЦЗ та інших управлінських кадрів і фахівців, які входять до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
В основу державних вимог до змісту функціонального навчання ставляться вимоги Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", "Про цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про боротьбу з тероризмом" та інші законодавчі акти, які у тій чи іншій мірі регулюють питання безпеки населення і територій.
Центральним елементом функціонального навчання визначається підвищення кваліфікації за цільовим призначенням державних службовців та керівних кадрів, до компетенції яких відповідно до займаної посади в органах влади, на підприємствах, в установах та організаціях прямо або опосередковано входять питання організації виконання законів та нормативів у сфері ЦЗ.
За змістом визначених законодавством повноважень у сфері ЦЗ для органів влади, підприємств, установ та організацій до переліку уніфікованих знань, якими повинні володіти всі категорії слухачів за результатами функціонального навчання віднесені: державна стандартизація з питань безпеки у НС; основи управління функціональними і територіальними підсистемами ЦЗ; комплекс спеціальних заходів щодо убезпечення населення і територій; порядок підготовки населення та створення фінансових і матеріальних резервів для його захисту та ліквідації НС та їх наслідків.
Визначена система знань трансформується у модель навчання, що оформлюється як функціональна програма навчання. Програмою передбачається розкриття її змісту, виходячи із конкретної посади слухача щодо організації дій за режимами діяльності державної системи. Для керівного складу ЦЗ всі питання вивчаються з урахуванням вимог підтримання мобілізаційної готовності сил і засобів в режимах повсякденної, підвищеної діяльності, воєнної загрози та повної готовності системи у особливий період. Для посадових осіб органів виконавчої влади з урахуванням вимог щодо планування та забезпечення готовності функціональних і територіальних підсистем за режимами функціонування повсякденної, підвищеної готовності, у надзвичайній ситуації та у надзвичайному стані.
Програмний зміст знань слухачів у сфері ЦЗ зводиться в декілька інтегральних блоків завдань (модулів), за якими і здійснюється функціональне навчання, а саме:
запобігання НС - аналіз і управління ризиком природно-техногенно-соціальних загроз та державне регулювання щодо їх усунення і мінімізації, завчасне реагування на небезпеку на підставі проведення моніторингу, експертизи, досліджень, прогнозів, оцінки сталості функціонування об'єктів галузі та надійності захисту персоналу, виконання комплексу інженерно-технічних, технологічних заходів з метою недопущення переростання загрози у НС;
захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій - комплекс завчасно здійснюваних організаційних, інженерних, протирадіаційних та протихімічних, медико-біологічних та евакуаційних заходів, спрямованих на запобігання та зменшення загрози життю і здоров'ю населення від уражаючих чинників або дії джерел небезпеки;
негайне реагування на НС - дії органів управління стосовно негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення, зацікавлених структур, аналіз обстановки, прийняття рішень та організація заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;
ліквідація або мінімізація наслідків НС - організація та проведення у зоні НС та прилеглих районах усіх видів рятувальних та інших невідкладних робіт, а також заходів із життєзабезпечення потерпілого населення.
Навчання за функціональною програмою закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної учбової вправи. Рівень знань та вмінь, отриманих за функціональним навчанням, засвідчується посвідченням про навчання встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.
Для забезпечення безперервності навчання осіб керівного складу та інших управлінських кадрів і фахівців у сфері ЦЗ у міжкурсовий період, за планами начальників функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ організуються та проводяться навчально-методичні збори.
Навчально-методичні збори на підприємствах, в установах, організаціях проводяться щорічно тривалістю один день під час установчих зборів керівного складу цивільного захисту з підбиття підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік під керівництвом відповідних керівників, начальників спеціалізованих служб ЦЗ, голів евакуаційних органів та уповноважених керівників з ліквідації НС.
Тематика занять, що відпрацьовується під час зборів, визначається керівником зборів, виходячи із специфіки виробництва, екологічної та техногенної обстановки регіону, досвіду праці за минулий рік і завдань з цивільного захисту на наступний рік та погоджується з керівником відповідного територіального органу управління, до компетенції якого віднесені питання ЦЗ.
Керівники органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, несуть персональну відповідальність за роботу, пов'язану з функціональним навчанням осіб керівного складу цивільного захисту та інших управлінських кадрів і фахівців.
Кадровими органами підприємств, установ, організацій ведеться постійний облік проходження керівниками і фахівцями, на яких поширюється чинність законодавства України у сфері ЦЗ, функціонального навчання відповідно до встановленої періодичності.
- Мнс україни
- Університет цивільного захисту україни
- Інститут державного управління у сфері
- Цивільного захисту
- 1. Державна політика україни у сфері цивільного захисту
- 1.1. Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- 1.1.1 Правова основа цивільного захисту
- 1.1.2 Принципи та завдання цз
- 1.2. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- 1.2.1. Системні характеристики державного управління у сфері цивільного захисту
- 1.2.2. Механізми державного управління за складовою запобігання нс
- 1.2.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання безпеки у нс
- 1.2.2.2. Оцінка ризику
- 1.2.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- 1.2.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- 1.2.3.1. Негайне реагування
- 1.2.3.3. Життєзабезпечення постраждалого населення
- 2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- 2.1. Класифікація нс
- 2.1.1. Класифікація нс залежно від причин їх виникнення
- 2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- 2.2. Загрози виникнення нс
- 2.2.1. Природні загрози
- 2.2.1.1. Загрози геологічного характеру
- 2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- 2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- 2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- 2.2.2. Техногенні загрози
- 2.2.2.1. Загрози радіаційної небезпеки
- 2.2.2.3. Загрози пожежовибухонебезпеки
- 2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- 2.2.2.6. Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- Розподіл надзвичайних ситуацій на системах життєзабезпечення за видами у 2003 - 2006 роках
- 2.2.3. Транскордонні загрози
- 2.2.4. Соціально-політичні загрози
- 3. Єдина державна система цивільного захисту
- 3.1. Організаційна структура єдс цз
- 3.1.1. Органи управління єдс цз
- 3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- 3.2. Комісії з питань тєб та нс
- 3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- 3.2.2. Нормативно-правові документи об'сктової комісії з питань нс
- 4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- 4.1. Оповіщення та інформування
- 4.2. Спостереження та лабораторний контроль
- 4.3. Укриття у захисних спорудах
- 4.3.1. Загальні питання
- 4.3.2. Сховища
- 4.3.3. Протирадіаційні укриття
- 4.4. Евакуаційні заходи
- 4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- 4.4.3. Планування евакуації населення (працівників,)
- 4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- 4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- 4.5. Інженерний захист територій
- 4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- 4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- 4.6. Радіаційний захист
- 4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- 4.6.2. Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- 4.7. Хімічний захист
- 4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- 4.8. Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- 4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- Значення коефіцієнтів для розрахунку ефективної дози опромінення
- Співвідношення між несистемними одиницями та одиницями у системі сі
- 4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
- 4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
- 4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- 4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- 4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
- 4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- 4.9.3. Обов'язки керівників об'єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- 4.10. Спеціальна обробка
- 4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
- 4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської аес
- 4.11. Біологічний захист
- 4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- 4.12. Медичний захист
- 4.12.1. Основні заходи медичного захисту у нс
- 4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- 4.13. Психологічний захист
- 4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- 4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- 4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- 4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення
- 5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- 5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- 5.1.2. Декларування безпеки опн
- 5.1.3. Паспортизація та реєстрація пно
- 5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
- 5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
- 5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
- 5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
- 5.2. Управління ризиками нс
- 6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- 6.1. Основи планування заходів цз 6.1.1. Загальні питання
- 6.1.2. Організація та порядок планування
- 6.2. Основи управління заходами і діями сил цз у режимі нс
- 6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил цз
- 6.2.2. Система управління цз
- 6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- 6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- 6.3.1. Основні положення
- 6.3.2. Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- 6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- 6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- 6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
- 6.4. Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у нс
- 6.4.1. Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в нс
- 6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- 6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- 6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
- 6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах нс мирного та воєнного часу об'єктів економіки.
- 6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- 6.4.2.5. Підготовка системи управління цз до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.
- 6.5. Ліквідація наслідків нс
- 6.5.1. Зміст та послідовність виконання рінр
- 6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- 6.5.3. Заходи забезпечення рінр
- 6.5.4. Заходи безпеки при виконанні рінр
- 6.6. Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- 6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
- Обсяги пропонованих запасів продуктів (у розрахунку на 1000 чоловік)
- 6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих
- 6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
- 6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері цз
- 6.7.1. Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації нс
- 6.7.2. Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації нс та їх наслідків
- 7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в
- 7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
- 7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
- 7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- Додатки
- 3. Права окнс
- 1 Ручний насос; 2- насадка; з- касети з it; 4- захисні ковпачки: 6- протидимні фільтри.