Специфіка крос-культурних досліджень
Основою наукової методології є використання науково коректних інструментів дослідження (тестів) і забезпечення комунікації з випробовуваними. Без розуміння інструкцій дослідника і правильного трактування реакцій випробовуваних дослідження може виявитися помилковим, непотрібним, навіть небезпечним.
Для поліпшення комунікації краще поділити випробовуваних на невеликі групи, щоб уникнути збентеження; давати чіткі усні інструкції з використанням наочних допоміжних засобів; для перекладу інструкцій залучати типових представників груп респондентів; практикуватися на простих прикладах під керівництвом дослідника; розпочинати серії тестів із завдань, з якими респонденти вже ознайомлені; створювати доброзичливу атмосферу під час тестування.
Комунікації між дослідником і учасниками може допомогти запровадження елементів творчості. Допомагає досягти порозуміння використання звичних для випробовуваних предметів. Наприклад, стандартний метод Піаже передбачає застосування намистин у коробочках. Представники племенів Центральної Африки добре виконали тест тоді, коли намистини були замінені на горіхи, які людям із племенів відомі набагато краще.
У крос-культурних дослідженнях мусить бути "явна увага до комунікації з випробовуваними". Стандарти їх стали настільки високими, що коли дослідники повідомляють про нижчі результати вимірювань у представників однієї культури порівняно з іншими, то досвідчені психологи добиваються гарантії того, що ці дані не є наслідком нездатності дослідника до належної комунікації.
Особливої делікатності у крос-культурних дослідженнях потребує психологічне оцінювання, яке спирається на систематичне зіставлення зі специфічними поведінковими або фізичними змінними. Поведінкові змінні можна поділити на уміння й очікування. Так, уміння підніматися на кокосові пальми за їжею або керувати автомобілем необхідні в одній культурі й нерелевантні в іншій. Фізичні дані мають більшу крос-куль-турну достовірність. їх значущість (наприклад, вага, яку здатен підняти індивід) ґрунтується на результатах конкретного аналізу умінь і очікувань, властивих певній культурі.
При визначенні крос-культурної придатності інтелектуальних тестів необхідний аналіз релевантності їх пунктів або завдань. Наприклад, людині пропонують відповісти на питання: "Чому необхідна свобода преси у суспільстві?". В одній культурі воно могло б породити різноманітні думки стосовно цінності отримання нецензурованої інформації, а в іншій - позбавлене сенсу. Також вважають, що вербальні питання мають обмежену крос-культурну придатність. Однак оцінка словникового запасу і побіжності мови може надавати цінну інформацію про мовну продуктивність, а отже, про інтелект.
У тестуванні інтелекту завдання на час виконання (складання абстрактного малюнка з кубиків) вважають вільними від культурних обмежень. Проте при оцінюванні інтелекту дітей австралійських аборигенів установили, що вони нерідко виявляли більшу цікавість до того, щоб "спробувати на зуб" секундомір експериментатора, ніж до конструювання з кубиків абстрактних малюнків. Тому для внутрікультурного оцінювання інтелекту слід розробляти завдання, орієнтовані на вирішення проблем, що належать до досліджуваної культури.
У межах Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) було розроблено процедуру оцінювання емоційного стану і функціонування в крос-культурному контексті. Це забезпечило певну точність при визначенні та описуванні патологічних емоційних станів представників різних культур. Наприклад, розуміння наміру індійської вдови кинутися у поховальне багаття її померлого чоловіка вимагає розуміння не тільки релігійного, а й соціального та економічного контексту такої поведінки. Суїцидаль-ний намір одне суспільство трактує як абсолютно ірраціональний, інше - як логічно виправданий вчинок.
Оскільки властивості національної культури й індивідів, що становлять етнос (етнічну спільність), не тотожні, між культурологічними і психологічними дослідженнями етнопсихології завжди є певні розбіжності. Абстрактні, необґрунтовані висновки про психологічні особливості народів можуть образити національні почуття, тому тести та експериментальні процедури, використовувані для дослідження етнічних спільнот, повинні бути особливо надійними.
Крос-культурну валідність об'єктивних особистісних тестів забезпечують семантичний, технічний, змістовий, критеріальний виміри, а також вимір концептуальної еквівалентності. Тести, правильність результатів яких підтверджується в будь-якій культурній групі, називають культурно вільними.
Розробити тест, цілком позбавлений впливу культурних чинників, технічно неможливо. Тест вважають культурно зміщеним, коли членів культурної групи дискримінують за їх здатністю відповідати на питання відповідно до культури, в якій вони виросли. Наприклад, якщо завдання тесту містить слова або фрази, які зазвичай використовують представники середнього класу білих американців, але рідко бідні темношкірі американці, то цей тест даватиме систематичну помилку стосовно темношкірих. Необ'єктивність тесту може набувати різних форм і проявлятися у якості (стиль формулювань); манері тестування; способі інтерпретування результатів. Тест є культурно зміщеним, тому що він вимірює різну якість (властивість, рису) у представників двох або більше субкультур, а не тому, що різні культурні підгрупи отримують неоднакові оцінки за цим тестом. Різниця в результатах, наприклад, може означати, що в процесі навчання дітям, що належать до певної меншини, не дали інформації, необхідної для відповідей на питання тесту.
Спроб створити культурно вільні тести, конструйовані так, щоб отримати однакові розподіли оцінок для різних підгруп, було зроблено чимало. Більшість таких тестів вимірює рівень загальних невербальних здібностей, зокрема тест загального інтелекту Девіса - Іллса для дітей віком від 5 до 12 років. Він покликаний вимірювати загальну здібність до міркування за допомогою малюнків у відомих ситуаціях. Випробовувані розглядали картинку і робили вибір з трьох можливих пояснень, зачитаних дослідником. Проте надійність і валідність цього тесту недостатні.
Л. Пенроуз і Дж.-К. Равен опублікували серію тестів "Прогресивні матриці Равена" (ПМР), розроблених для оцінювання єдиного загального фактора інтелекту (фактора #). Ці тести мають три форми, розраховані для осіб різного віку. Завдання випробовуваного полягає у виборі одного з шести можливих варіантів вставок для заповнення порожнього місця в матриці-шаблоні (рис. 4.1).
Тести проводять індивідуально або в групах і без обмеження в часі. Інструкції дуже прості. Кольорові прогресивні матриці легші для маленьких дітей, ніж стандартні, та особливо корисні для обстеження дітей із затримками психічного розвитку. Будь-яку з форм ПМР можна заповнити за годину або швидше.
Культурно вільні тести інтелекту Кеттела можна проводити індивідуально і в групі. Дослідження за його використанням довели, що різні культурні підгрупи не отримують однакових середніх оцінок. Відмінності в середніх оцінках підгруп не можна пояснити тільки наявністю словесних завдань у тестах.
Ще один підхід до вільного від впливу культури тестування реалізувала Джейн Мерсер у "Системі мультикультурного множинного оцінювання". Цей підхід полягає у використанні батареї вимірювальних інструментів і подальшому порівнянні отриманих оцінок не тільки з нормою в національній групі, а й з оцінками дітей, подібних за походженням.
Безпосереднє спостереження за поведінкою в природних і штучних ситуаціях порівняно з іншими методами має переваги з огляду на врахування крос-культурної специфічності й чутливості. Проте воно вимагає великих затрат часу, обтяжене проблемою правильного розуміння сенсу дій випробовуваного.
- 1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- 1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- Предмет і завдання диференціальної психології
- Зародження науки про індивідуальні відмінності
- 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- Методи теоретичного аналізу
- Психогенетичні методи
- Історичні методи
- Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- Математичні методи і продуктивність їх застосування
- Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- Канали отримання інформації про індивідуальність
- 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- Теорії про вплив середовища і спадковості
- Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- Організм як чинник індивідуальності
- Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- Спеціальна теорія індивідуальності
- 2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- 2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- Конституційні теорії темпераменту
- Організмічна типологія к.Сіго
- Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- Факторні теорії темпераменту
- Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- Психологічні теорії темпераменту
- Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- 2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- Стать у структурі індивідуальності
- Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- Етологія статі
- Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- 2.3. Диференціація характеру
- Характер у структурі індивідуальності
- Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- 2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- Особистісні типи
- Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- 2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- Теорія рис г.-в. Олпорта
- Факторна структура особистості
- Теорія рис г.-ю. Айзенка
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- 3. Диференціальна когнітологія
- 3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- Індивідуальні параметри сприйняття
- Диференціація уявлень і уяви
- Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- Стильові характеристики мислення
- 3.2. Диференціальна психологія здібностей
- Сутність і характеристики здібностей
- Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- Типи інтелектуальних здібностей
- Конвергентні здібності
- Дивергентні здібності (креативність)
- Пізнавальні стилі
- Типи інтелектуальної обдарованості
- Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- Геніальність як прояв обдарованості
- Розумова відсталість і деменція
- Тестування здібностей особистості
- 3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- Сутність інтелекту як психічної реальності
- Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- Багатофакторні теорії інтелекту
- Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- Освітній підхід до вивчення інтелекту
- Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- Якісне зростання
- Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- 3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- Теорія психологічної диференціації
- Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- Полезалежність - поленезалежність
- Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- Вузькість - широкість категорії
- Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- Толерантність до нереалістичного досвіду
- Вузькість - широкість сканування
- Загострювання - згладжування
- Імпульсивність - рефлективність
- Конкретна - абстрактна концептуалізація
- Когнітивна простота - складність
- Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- 3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- Основні концептуальні підходи до креативності
- Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- Механізми і чинники креативності
- Інтуїція як механізм творчості
- Діагностування креативності
- 4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- 4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- Критерії відмінностей між соціальними групами
- Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- Вплив статусного рівня на інтелект
- Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- 4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- Специфіка крос-культурних досліджень
- Культурні відмінності і їх вияви
- Література