Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
Увага як один із центральних психічних процесів, пов'язаний зі здатністю суб'єкта зосереджувати свою активність на реальному або уявному об'єкті у певний момент часу, також є предметом диференціальної когнітології.
Увага-процесістанналаштування суб'єкта насприйняттяпріоритетної інформації івиконанняпоставлених завдань.
Особливості уваги пов'язують зі специфікою стратегій сприймання і перероблення інформації. Наприклад, параметр "широта сканування" (широта або вузькість перцептивного поля) свідчить про ступінь фокусування уваги, що оцінюється за частотою і систематичністю центрації на значущих елементах зображення порівняно з рештою поля. Для його виявлення використовують тести на візуальне оцінювання розмірів об'єкта стосовно еталона.
Сучасний американський психолог Дж. Блок, який досліджував дітей, пов'язує індивідуальні особливості уваги з проникливістю перцептивного апарату дитини. Високий рівень проникливості зумовлений широким фокусом уваги, що не дає змоги помічати тонкі відмінності, тому схожості досягають за рахунок "розмивання" стандарту. За низького рівня проникливості вузький фокус уваги забезпечує чутливість до невеликих відмінностей між об'єктами, точність у дотриманні стандарту.
Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну й післядовільну (табл. 3.3). Мимовільна увага - це зосередження свідомості людини на об'єкті, зумовлене його особливостями як подразника. Вона є первинним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку, основою для виникнення і розвитку характернішої для людини довільної уваги, яку особистість свідомо спрямовує, регулює. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їх досягненні.
Таблиця 3.3
Види уваги та їх порівняльні характеристики
Вид уваги | Умови виникнення | Основні характеристики | Механізми |
1 | 2 | 3 | 4 |
Мимовільна | Дія сильного, контрастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію | Мимовільність, легкість виникнення і переключення | Орієнтувальний рефлекс, або домінанта, яка характеризує більш або менш стійкий інтерес особистості |
Довільна | Постановка (прийняття) завдання | Спрямованість відповідно до завдання, потребує вольових зусиль, утомлює | Провідна роль другої сигнальної системи |
Після -довільна | Входження в діяльність і викликаний у зв'язку 3 цим інтерес | Зберігається цілеспрямованість, знімається напруженість | Домінанта, яка характеризує зацікавленість, що виникла у процесі діяльності |
Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовних зв'язків. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотивації діяльності. Беручись до виконання нової роботи, розв'язування практичного завдання, написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо ЇЇ зацікавлює сам зміст діяльності.
Післядовільна увага не потребує вольових зусиль. Вона цілеспрямована і зумовлена зацікавленням. її виникнення збільшує тривалість зосередження на діяльності та її продуктивність, зменшує втомлюваність.
Експериментально увагу вивчали в межах функціоналізму - напряму, предметом дослідження якого були функції психічних процесів, свідомості і поведінки, а також використання даних психології на практиці.
Для диференціальної когнітології важливий опис функцій уваги, які вказують на ЇЇ місце і роль в пізнавальній сфері індивіда. Функціональну теорію уваги сформулював В. Джеме, висловивши ідею про селективність уваги. Увага відображає спрямованість складної діяльності особистості, і саме в ній втілюється ставлення суб'єкта до об'єкта. Увазі властива вибіркова спрямованість свідомості на певний предмет. О. Лурія охарактеризував такі важливі функцї уваги, як відбір найістотніших подразників і відволікання від сторонніх, побічних подразників (або звуження поля подразників, що діють на людину та регулювання психічних (інформаційних) процесів і діяльності. Селективність (вибірковість) пізнавальних процесів є однією з центральних проблем у сучасних дослідженнях диференціальної когнітології.
Індивідуальна специфіка організації уваги неминуче позначається на пам'яті.
Пам'ять-здатністьживоїсистемифіксувати фактвзаємодіїз середовищем (зовнішнім чивнутрішнім),зберігати результат цієї взаємодії уформідосвіду івикористовуватийоговповедінці.
Відмінності в пам'яті, виявлені експериментальним шляхом, відповідають висновкам "наївних психологів" про "довгу" і "коротку" пам'ять.
Особливості пам'яті пов'язані з характеристиками уявлень. Наприклад, ефективність запам'ятовування зумовлена здатністю до формування образів" Люди з високорозвиненою образною здатністю зазвичай повільніше заучують вербальний матеріал, особливо абстрактну інформацію, гірше його відтворюють, а схильні до відтворення яскравих образів показують вищі результати в мимовільному запам'ятовуванні.
Люди різняться за автобіографічною пам'яттю - пам'яттю про інформацію, що стосується Я.
Важливою змінною в дослідженнях пам'яті є вік. Американський дослідник Д. Рубін дійшов висновку, що у кожної людини є свій період дитячої амнезії (ослаблення, втрата пам'яті) перших років життя. З віком діапазон утримання подій у пам'яті збільшується. Урахування цих закономірностей дало змогу зробити висновок про те, що в останні 20-30 років життя людина краще зберігає спогади.
Отже, формально увага проявляється під час аналізу відчуттів і сприймань. її можна трактувати як особливий стан свідомості, за якого найчіткіше сприймаються і фіксуються в пам'яті суб'єкта зовнішні об'єкти. Пам'ять є не тільки когнітивною функцією і процесом, а й містком, що пов'язує події минулого, теперішнього і майбутнього в єдине ціле, забезпечуючи гармонійну цілісність особистості.
- 1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- 1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- Предмет і завдання диференціальної психології
- Зародження науки про індивідуальні відмінності
- 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- Методи теоретичного аналізу
- Психогенетичні методи
- Історичні методи
- Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- Математичні методи і продуктивність їх застосування
- Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- Канали отримання інформації про індивідуальність
- 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- Теорії про вплив середовища і спадковості
- Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- Організм як чинник індивідуальності
- Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- Спеціальна теорія індивідуальності
- 2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- 2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- Конституційні теорії темпераменту
- Організмічна типологія к.Сіго
- Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- Факторні теорії темпераменту
- Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- Психологічні теорії темпераменту
- Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- 2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- Стать у структурі індивідуальності
- Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- Етологія статі
- Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- 2.3. Диференціація характеру
- Характер у структурі індивідуальності
- Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- 2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- Особистісні типи
- Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- 2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- Теорія рис г.-в. Олпорта
- Факторна структура особистості
- Теорія рис г.-ю. Айзенка
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- 3. Диференціальна когнітологія
- 3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- Індивідуальні параметри сприйняття
- Диференціація уявлень і уяви
- Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- Стильові характеристики мислення
- 3.2. Диференціальна психологія здібностей
- Сутність і характеристики здібностей
- Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- Типи інтелектуальних здібностей
- Конвергентні здібності
- Дивергентні здібності (креативність)
- Пізнавальні стилі
- Типи інтелектуальної обдарованості
- Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- Геніальність як прояв обдарованості
- Розумова відсталість і деменція
- Тестування здібностей особистості
- 3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- Сутність інтелекту як психічної реальності
- Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- Багатофакторні теорії інтелекту
- Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- Освітній підхід до вивчення інтелекту
- Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- Якісне зростання
- Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- 3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- Теорія психологічної диференціації
- Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- Полезалежність - поленезалежність
- Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- Вузькість - широкість категорії
- Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- Толерантність до нереалістичного досвіду
- Вузькість - широкість сканування
- Загострювання - згладжування
- Імпульсивність - рефлективність
- Конкретна - абстрактна концептуалізація
- Когнітивна простота - складність
- Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- 3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- Основні концептуальні підходи до креативності
- Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- Механізми і чинники креативності
- Інтуїція як механізм творчості
- Діагностування креативності
- 4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- 4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- Критерії відмінностей між соціальними групами
- Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- Вплив статусного рівня на інтелект
- Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- 4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- Специфіка крос-культурних досліджень
- Культурні відмінності і їх вияви
- Література