Вплив статусного рівня на інтелект

Рівень освіти батьків, як свідчать результати досліджень, є більш прогностичним чинником стосовно дитячого ІQ (r - 50), ніж дохід сім'ї (r = ЗО). Глобальні соціально-класові відмінності менше позначаються на когнітивному розвитку дітей у перші три роки життя порівняно зі специфічними аспектами домашньої обстановки (можливість користуватися іграшками, чуйність батьків тощо).

Психологи все рідше вважають, що рівень ІQ - єдиний показник, який характеризує якість виявлених відмінностей. Найперспективнішим є виокремлення патернів ознак, що стосуються різних рівнів індивідуальності. Низькі показники ІQ властиві дітям, які мають при народженні знижену вагу і ростуть у бідних сім'ях, а діти з такою самою вагою при народженні, які ростуть у сім'ях середнього класу, мають нормативні показники інтелекту. Проте і в низькостатусних сім'ях з наявністю "захисних" чинників (постійне місце проживання, добрі житлові умови, взаєморозуміння, мотивація і навчання батьків) рівень інтелектуального розвитку дітей залишається в нормі порівняно з дітьми того самого класу, які мають менш оптимальні умови життя.

Вплив компонентів середовища на інтелект було виявлено у дослідженнях прийомних дітей. Приблизно половина дітей, яких досліджували, народилася в освічених високостатусних сім'ях, а решта - в сім'ях з нижчими соціоекономічними показниками. Діти, яких виховували у високостатусних прийомних сім'ях, незалежно від статусу їх біологічних батьків продемонстрували на 11-12 пунктів вищий рівень ніж у решті груп. Спадковий ефект виявився в тому, що діти, народжені у високостатусних сім'ях, мали вищі показники ІQ незалежно від соціального рівня прийомної сім'ї.

Лонгітюдні дослідження дітей у низькостатусних сім'ях стали основою припущень, що інтелектуальна компетентність опосередковується на кожному етапі індивідуального розвитку набором батьківських установок і цінностей. Батьки з низьким соціально-економічним статусом виробляють менш вдалі стратегії подолання проблем для своїх дітей, ніж батьки, що належать до середнього класу.

У низькостатусних сім'ях батьки схильні розв'язувати дитячі проблеми самі, а не допомагати дітям у цьому. Заохочування батьками незалежності дітей у подоланні проблем сприяє вищим показниками ІQ у дітей. Соціально-класові відмінності дорослих також виявляють стійкі тенденції.