Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

Загальним показником інтелектуального розвитку, який відображає структуру інтелектуального потенціалу, вважають К}. Для з'ясування особливостей його розвитку необхідно Дослідження отриманих тестових оцінок в часі. Американські психологи, узагальнивши результати різноманітних досліджень, дійшли таких висновків:

1. Тестові показники, отримані під час обстеження немовлят у віці 12-18 місяців, непридатні для прогнозування подальшого інтелектуального розвитку і рівня IQ.

Результати тестів для вимірювання інтелекту немовлят не корелюють з 19 цих дітей у старшому ВІЦІ. Можливо, тому, що маленькі діти виявляють інші здібності, ніж ті, що вимірюються цими тестами.

2. Ступінь взаємозв'язку (вимірюється величиною коефіцієнта кореляції) між показниками тестів інтелекту, виконаних у різні вікові періоди, залежить від віку, в якому проводилося перше тестування, і величини часового інтервалу між вимірюваннями. Результати тестування шестиліток найпридатніші для прогнозування рівня ІQ у наступних вікових групах шкільного періоду.

3. Навіть за високої кореляції (0,8) можливі значні відхилення в індивідуальних випадках. Так, протягом шкільного періоду можлива зміна рівня 19 в межах 50 балів. У 9% випадків спостерігаються зміни в межах 30 балів, а в 58% - 15 балів. Отже, між оцінкою інтелектуального потенціалу учня і пов'язаним з нею прогнозом успішності є значні відмінності.

Кореляція шкільних оцінок, які можна розглядати як зовнішній критерій рівня інтелектуальної обдарованості учня, з показниками загального інтелекту достатньо стійка - 0,40-0,60. Показники вербального інтелекту мають вищі кореляції, ніж оцінки виконання невербальних завдань.

Оцінка дитячого інтелекту достатньо прогностична щодо майбутніх шкільних оцінок. Коефіцієнт кореляції становить 0,50-0,60. Це означає, що діти з високими або низькими показниками 19 взагалі потрапляють відповідно до груп успішних або неуспішних учнів.

Розвиток інтелекту можна розглядати за кількісним і якісним вимірами.