Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
У дослідженні природи і суті представники цього підходу послуговувалися структурно-рівневою теорією інтелекту і теорією функціональної організації пізнавальних процесів.
Розробник структурно-рівневої теорії Б. Ананьєв вважав, що інтелект - складна розумова діяльність, єдність пізнавальних функцій різного рівня, ефект між-функціональних зв'язків основних пізнавальних функцій. Емпірично було досліджено психомоторику, увагу, пам'ять, мислення як пізнавальні функції і компоненти інтелектуальної системи.
Структуру інтелекту описували на основі виявлення за допомогою кореляційного та факторного аналізу характеру зв'язків між різними властивостями окремої пізнавальної функції - обсягом, розподілом, переключенням, вибірковістю і стійкістю уваги (внутріфункціо-нальні зв'язки) і між пізнавальними функціями різного рівня - увагою і пам'яттю, пам'яттю і мисленням тощо (міжфункціональні зв'язки). Дослідники дійшли висновку, що загальна спрямованість інтелектуального розвитку залежно від віку характеризується єдністю процесів когнітивної диференціації (посиленням вираженості властивостей окремих пізнавальних функцій) і когнітивної інтегрованості (посиленням міжфункціональних зв'язків між пізнавальними функціями різного рівня), що задають архітектоніку цілісної структури інтелекту.
Було доведено залежність зміни характеру внутрішньо- і міжфункціональних зв'язків від віку:
1) у 18-25 років інтеркореляційні зв'язки між показниками уваги й мислення становлять 14,1%, у віці 26-33 років - 86%. Зв'язки з вербально-логічним мисленням ще сильніші - 9,7 і 90% відповідно;
2) у структурі інтелекту спостерігається тенденція до збільшення кількості та величини кореляційних зв'язків між різними властивостями однієї пізнавальної функції і між пізнавальними функціями різних рівнів. Цей факт було проінтерпретовано як прояв ефекту інтеграції різних форм інтелектуальної активності і показник становлення цілісної структури інтелекту (у контексті ідеї "загального інтелекту") на етапі дорослості;
3) з часом співвідношення основних компонентів у структурі інтелекту змінюється: у 18-25 років найбільшим, за даними кореляційного аналізу, є показник довготривалої пам'яті, за ним - показник словесно-логічного мислення; у 26-35 років на перше місце виходять показники словесно-логічного мислення, за ними - уваги, потім - довготривалої пам'яті.
На єдності теорії інтелекту і теорії особистості наголошував Б. Ананьєв. На його погляд, потреби, інтереси, установки та інші особистісні якості визначають активність інтелекту, а характерологічні властивості особистості і структура мотивів залежать від об'єктивності її ставлення до дійсності, досвіду і загального розвитку інтелекту.
Теорію функціональної організації пізнавальних процесів розробив Б. Величковський, який пропонував опис інтелекту як ієрархії пізнавальних процесів, що охоплює шість рівнів пізнавального відображення. Нижні "поверхи" інтелекту стосуються регулювання рухів у предметному середовищі, починаючи від найпростіших рухових реакцій і локалізації об'єктів (рівні А і В)аж до розгорнених предметних дій в умовах побудови предметного образу ситуації (рівні С і П). Для розуміння природи інтелекту найважливіші два вищі "поверхи" - вищі символічні координації, що відповідають за уявлення і зберігання знань (рівень £), і стратегії перетворення знань (рівень F).
Рівень Е представлений концептуальними структурами (наочно-типовими образами об'єктів - первинних понять, за І. Хоффманом, або фокус-прикладів, за Дж. Брунером) і когнітивними схемами (узагальненими, стереотипними уявленнями про різні предметні галузі - фрейми і сценарії). Рівень - уявлень - процедурами зміни наявного знання у вигляді операцій уяви, пропозиційних операцій, метаоператорів типу "якщо, то...", "припустимо, що..." і т. д. Завдяки цим процедурам створюються умови для породження нових смислових контекстів (ментальних просторів), які можуть заповнюватися новими дійовими особами та об'єктами, видозмінюватися, набуваючи гіпотетичного характеру.
За Б. Величковським, відчуття пов'язані з роботою трьох базових рівнів (А, В і С), сприйняття - двох (С іВ), пам'ять і мислення - трьох(В, Е, Р), уява і розуміння - двох(ЕіР),&увага є результатом керівного впливу рівня .Р наЕ і на О.
Теорія функціональної організації пізнавальних процесів заперечує наявність загального фактора інтелекту. Б. Величковський вважав, що кожний пізнавальний рівень формується та існує згідно з особливими законами за відсутності "верхніх" або "нижніх" централізованих впливів (гетерархічний (поліфонічний) принцип координації).
Можливо, пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, логічне мислення тощо) - лише умовні терміни, які використовували на певному етапі розвитку психології пізнання. Однак є підстави вважати, що інтелект забезпечує актуалізацію і координацію пізнавальних процесів під час побудови пізнавального образу.
- 1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- 1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- Предмет і завдання диференціальної психології
- Зародження науки про індивідуальні відмінності
- 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- Методи теоретичного аналізу
- Психогенетичні методи
- Історичні методи
- Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- Математичні методи і продуктивність їх застосування
- Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- Канали отримання інформації про індивідуальність
- 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- Теорії про вплив середовища і спадковості
- Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- Організм як чинник індивідуальності
- Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- Спеціальна теорія індивідуальності
- 2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- 2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- Конституційні теорії темпераменту
- Організмічна типологія к.Сіго
- Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- Факторні теорії темпераменту
- Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- Психологічні теорії темпераменту
- Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- 2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- Стать у структурі індивідуальності
- Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- Етологія статі
- Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- 2.3. Диференціація характеру
- Характер у структурі індивідуальності
- Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- 2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- Особистісні типи
- Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- 2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- Теорія рис г.-в. Олпорта
- Факторна структура особистості
- Теорія рис г.-ю. Айзенка
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- 3. Диференціальна когнітологія
- 3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- Індивідуальні параметри сприйняття
- Диференціація уявлень і уяви
- Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- Стильові характеристики мислення
- 3.2. Диференціальна психологія здібностей
- Сутність і характеристики здібностей
- Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- Типи інтелектуальних здібностей
- Конвергентні здібності
- Дивергентні здібності (креативність)
- Пізнавальні стилі
- Типи інтелектуальної обдарованості
- Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- Геніальність як прояв обдарованості
- Розумова відсталість і деменція
- Тестування здібностей особистості
- 3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- Сутність інтелекту як психічної реальності
- Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- Багатофакторні теорії інтелекту
- Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- Освітній підхід до вивчення інтелекту
- Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- Якісне зростання
- Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- 3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- Теорія психологічної диференціації
- Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- Полезалежність - поленезалежність
- Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- Вузькість - широкість категорії
- Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- Толерантність до нереалістичного досвіду
- Вузькість - широкість сканування
- Загострювання - згладжування
- Імпульсивність - рефлективність
- Конкретна - абстрактна концептуалізація
- Когнітивна простота - складність
- Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- 3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- Основні концептуальні підходи до креативності
- Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- Механізми і чинники креативності
- Інтуїція як механізм творчості
- Діагностування креативності
- 4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- 4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- Критерії відмінностей між соціальними групами
- Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- Вплив статусного рівня на інтелект
- Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- 4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- Специфіка крос-культурних досліджень
- Культурні відмінності і їх вияви
- Література