Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

Рухові реакції були предметом вивчення когнітивної психології з початку її становлення. Запропонована Ф . Гальтоном у 1869 р. гіпотеза про зв'язок психомоторного темпу з багатьма показниками властивостей нервової системи, темпераменту й особистості надалі отримала численні підтвердження.

Якщо розглядати психомоторику як сукупність свідомо виконуваних рухових дій, то психомоторний стиль характеризує індивідуальність з погляду її психомоторної експресивності - тілесної, невербальної вира-женості.

Психомоторний (грец. psyche- душа і лат. motor - той, що рухає) стиль - стійкий комплекс способів або прийомів здійснення суб'єктом різних форм моторної активності.

В організації психомоторного стилю розрізняють такі рівні: фізичний (розмір, швидкість, незграбність/плавність); фізіологічний (тонічні скорочення м'язів під час приймання поз, переважання спрямованих всередину або назовні рухів руки); кодування значень руху (частини комунікативного процесу) як наслідку індивідуальної або міжособистісної поведінки (експансивні, агресивні рухи, аутичні жести).

Американські психологи (Д. Кембелл і Д. Фіське) за допомогою факторного аналізу виявили міжіндивідуальну стійкість незалежних показників графомоторики (розмір, натиск, незграбність, протяжність) при виконанні різних завдань (копіювання, писання, малювання). Вони зробили висновок про незалежність виявленої стійкості показників від змісту і значення виконуваних завдань. Американський психолог С. Стівенс зафіксував, що гіперкінетичні (надрухливі) діти завжди проявляють тенденцію працювати зі швидкістю, наближеною до можливої для них максимальної величини, і не здатні адаптуватися до зміни стимульної ситуації.

Не тільки психомоторику, а й організацію суб'єктивного сенсорного досвіду можна характеризувати шкалою "заниження-завищення": у сприйнятті суб'єкта переважає тенденція применшувати або перебільшувати сприймане. Людей, що не проявляють цих тенденцій, називають "помірними". Діапазон реакцій - від крайнього применшення до крайнього перебільшення - є в цьому разі змінною перцептивного реагування.

Психомоторні стилі е предметом досліджень психологів, спрямованих на вивчення багатогранних виявів індивідуальних особливостей.