Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
Багато фактів підтверджують зв'язок між різними видами душевних розладів і обдарованістю. Можливо, важкі розлади серед видатних творчих людей не частіші, як і серед пересічних. Цю гіпотезу можна перевірити порівнянням двох вибірок з виявленням відсотка осіб з відхиленнями. Порівняння неблагополучних за психічним здоров'ям людей творчих з благополучними за показниками душевного здоров'я може допомогти побачити зв'язок між психічними відхиленнями і обдарованістю чи переконатися у його відсутності.
Був час, коли джерелом творчості вважали шизофренію і меланхолію. Італійський психіатр Чезаре Лом-брозо стверджував, що геніальність - лише одна з форм божевілля. А каліфорнійські психологи встановили 10% перевищення частоти психічних захворювань в обстеженій ними групі творчих осіб порівняно з контрольною вибіркою. Про зв'язок між душевними захворюваннями і творчістю ведуть мову клініцисти - фахівці, які займаються науковими спостереженнями в клініках.
На зв'язок креативності з психічними розладами вказували Ф. Пост, А. Людвіг і Г.-Ю. Айзенк.
Ф. Пост вивчив біографії відомих творчих чоловіків: 48 художників візуальних мистецтв, 50 - філологів і мислителів, 45 - учених, 46 - державних діячів, 52 - композиторів, 50 - письменників. У біографіях були п'ять суїцидів, 22 - спроби. В учених психічні відхилення були виражені найменше, письменники мали сімейні історії, пов'язані з психічними хворобами, а також, як і артисти й інтелектуали, - психосексуаль-ні проблеми. І депресивні стани превалювали у письменників. Алкоголізм був властивий письменникам, артистам і композиторам, менше - політикам та інтелектуалам, нехарактерний для вчених.
А. Людвіг вивчав зв'язок між психічними хворобами і креативними досягненнями, аналізуючи біографії чоловіків і жінок, які жили у XX ст. і досягли високих результатів діяльності. У вибірці з 1000 осіб він виокремив дві крайні підгрупи, які ввійшли до верхнього (250 осіб, вища еліта) і нижнього (249 осіб, еліта менш високого рівня) квартилів. Зі статистично високим рівнем значущості було встановлено, що представники вищої еліти страждали на хронічні хвороби і психічні розлади, особливо депресію, алкоголізм, труднощі адаптації, соматичні проблеми.
Г.-Ю. Айзенк, спираючись на психометричні дослідження, припустив, що структуру особистості визначають не тільки нейротизм та інтроверсія/екстраверсія, а й психотизм. Подальший аналіз психотизму показав, що один полюс цієї змінної пов'язаний з такими рисами особистості, як альтруїзм, соціабельність, здатність до емпатії, конвенціоналізму, конформізму, інший - з кримінальністю, ворожістю, агресивністю, психопатією, шизоїдністю, депресивністю, афективними розладами, шизоафективністю і шизофренією. За високого рівня психотизму особистість виявляє високий рівень креативності, а також - агресивність, егоцентрич-ність, асоціальність, упертість і грубість.
Можна стверджувати, що і деструктивні імпульси, і великі творчі пориви виникають з одного джерела - бажання висловитися, якомога повніше і колоритніше виявити свій внутрішній світ.
Нечисленні автори вважають, що творчий розвиток за своєю природою ґрунтується на здорових психічних процесах. Отримано дані, що підтверджують необхідність емоційної стабільності для досягнення життєвого успіху.
При дослідженні психологічних особливостей творчих особистостей не завжди розрізняли досягнуті результати, за якими оцінюють творчість. Цю ієрархію результатів можна представити у вигляді піраміди (рис. З.7.):
Рис. 3.7. Піраміда успіху (за Лібіним)
Не всі люди, які домоглися життєвого успіху, мають творчі досягнення, не всі, хто їх має, - геніальні. Однак суб'єктивні, індивідуальні параметри відчуття благополуччя і особистісне зростання є умовами творчого зростання і важливим доповненням до загального портрета видатної особистості. Проте їх часто інтерпретують як обмеження, що перешкоджають творчому розвитку, особливо прихильники клінічної (психопатологічної) теорії творчості. Навіть серед творчої інтелігенції поширена думка, що тільки відчуття глибокої невдоволеності, а не пошук, наприклад, шляхів самовираження, є джерелом натхнення і творчої мотивації.
- 1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- 1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- Предмет і завдання диференціальної психології
- Зародження науки про індивідуальні відмінності
- 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- Методи теоретичного аналізу
- Психогенетичні методи
- Історичні методи
- Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- Математичні методи і продуктивність їх застосування
- Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- Канали отримання інформації про індивідуальність
- 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- Теорії про вплив середовища і спадковості
- Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- Організм як чинник індивідуальності
- Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- Спеціальна теорія індивідуальності
- 2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- 2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- Конституційні теорії темпераменту
- Організмічна типологія к.Сіго
- Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- Факторні теорії темпераменту
- Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- Психологічні теорії темпераменту
- Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- 2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- Стать у структурі індивідуальності
- Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- Етологія статі
- Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- 2.3. Диференціація характеру
- Характер у структурі індивідуальності
- Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- 2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- Особистісні типи
- Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- 2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- Теорія рис г.-в. Олпорта
- Факторна структура особистості
- Теорія рис г.-ю. Айзенка
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- 3. Диференціальна когнітологія
- 3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- Індивідуальні параметри сприйняття
- Диференціація уявлень і уяви
- Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- Стильові характеристики мислення
- 3.2. Диференціальна психологія здібностей
- Сутність і характеристики здібностей
- Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- Типи інтелектуальних здібностей
- Конвергентні здібності
- Дивергентні здібності (креативність)
- Пізнавальні стилі
- Типи інтелектуальної обдарованості
- Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- Геніальність як прояв обдарованості
- Розумова відсталість і деменція
- Тестування здібностей особистості
- 3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- Сутність інтелекту як психічної реальності
- Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- Багатофакторні теорії інтелекту
- Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- Освітній підхід до вивчення інтелекту
- Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- Якісне зростання
- Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- 3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- Теорія психологічної диференціації
- Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- Полезалежність - поленезалежність
- Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- Вузькість - широкість категорії
- Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- Толерантність до нереалістичного досвіду
- Вузькість - широкість сканування
- Загострювання - згладжування
- Імпульсивність - рефлективність
- Конкретна - абстрактна концептуалізація
- Когнітивна простота - складність
- Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- 3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- Основні концептуальні підходи до креативності
- Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- Механізми і чинники креативності
- Інтуїція як механізм творчості
- Діагностування креативності
- 4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- 4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- Критерії відмінностей між соціальними групами
- Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- Вплив статусного рівня на інтелект
- Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- 4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- Специфіка крос-культурних досліджень
- Культурні відмінності і їх вияви
- Література