2. Мета і значення курсових робіт

Курсова робота обов'язково є складовою частиною процесу науково-методичної і професійної підготовки вчителя. Це досить складна форма самостійної, творчої роботи студента. Курсова робота є засобом перевірки не лише теоретичної і методичної підготовки майбутнього вчителя, але і його вміння працювати з літературою, спостерігати, ана­лізувати та узагальнювати педагогічний і науковий досвід, вести науково-педагогічні дослідження під керівництвом викладача.

Курсові роботи розвивають наукове мислення студентів, їх вміння працювати зі спеціальною літературою, аналізувати та порівнювати різні погляди на певні питання викладання, вміння вести педагогічний експеримент, чітко і логічно викладати свою думку, аргументувати свої позиції за допомогою конкретних фактів з загальнолюдського педагогічного досвіду.

Курсові роботи підвищують теоретичну і методичну підготовку студентів як майбутніх вчителів, дають їм початкові навички наукового дослідження з фаху.

Найкращі курсові роботи слід рекомендувати, як усні або стендові доповіді на наукових конференціях наукового студентського товариства (НСТ), на методичних, педагогічних читаннях, а також для публікацій у збірниках наукових студентських праць. Розширені та доповнені курсові роботи можуть у майбутньому «перерости» у дипломні роботи.

Курсові роботи виконують на старших курсах навчання, як узагальнюючі роботи з певного навчального предмета (за визначенням навчальної програми або деканату). У курсових роботах систематизується, як правило, саме той практичний досвід, який був накопичений студентами під час педагогічної або виробничої практики. Теми курсових робіт і наукові керівники визначаються кафедрами на початку читання курсу лекцій з того чи того предмету з тим, щоб студенти мали час для підготовки до виконання курсової роботи.

Вимоги до змісту курсових робіт

У курсовій роботі студент повинен творчо викласти певну наукову проблему із загальних або окремих питань навчального курсу. Серед інших актуальною проблемою курсового проектування є методика викладання конкретного предмету. Наприклад, методика викладання хвильової оптики у навчальному курсі з квантової фізики формує у студентів основи наукового світогляду за розділами сучасної фізики або окремим темам навчальної програми.

При виконанні курсових робіт не останнє місце займає вдосконалення методики:

1) політехнічного навчання студентів;

2. формування найважливіших фахових законів, категорій, понять, визначень тощо. Наприклад, для майбутніх фізиків – це такі категорії, як маса, сила, енергія, електричний опір, електрорушійна сила, речовина, поле тощо;

2. вивчення в школі окремих тем і питань програм (особливо нових);

4. різноманітних видів навчальної роботи з певного предмету, наприклад, методика фронтального експерименту, проведення контрольних і самостійних робіт, екскурсій, використання технічних засобів у процесі викладання тощо;

4. техніки шкільного (наприклад, фізичного) експерименту, зокрема, описання структури, принципу дії та методики використання пристроїв і установок, які допомагають наочно ілюструвати ті чи ті закони та закономірності з певних розділів, тем або питань навчальної програми;

4. удосконалення різних видів позакласної роботи з певного предмету та керівництва гуртками, організації фахових вечорів, проведення фізичних олімпіад тощо. Наприклад, проведення занять шкіл юних фізиків (хіміків, біологів та ін.);

5. вивчення організації та проведення різних видів поза класної роботи, наприклад, фізичного практикуму, використання технічних засобів навчання під час викладання фізики тощо.

Тематику курсових робіт затверджує завідувач кафедри за поданням викладача, який веде лекційний курс. Для опрацювання певної теми призначається керівник – викладач кафедри. Як виняток, окремі теми можуть запропонувати самі студенти, але такі теми повинні погоджуватися з завідувачем кафедри.

Кожну тему виконує, як правило, один студент. Але над організацією конкретного експерименту з певного виду науково-методичної роботи може працювати невелика група (3 – 5) студентів.

Виходячи із вимог програми з методики викладання того чи того навчального курсу, курсова робота повинна мати творчий характер і певну наукову цінність, а також конкретне значення для розвитку освітянських та наукових проблем. Бажано, щоб висновки, які випливають із курсової роботи, були цінними для практики викладання певного предмету. Звідси випливає, що курсова робота не може бути переказом написаного в літературі або описом простого спостереження. Якість курсової роботи повинна бути такою, щоб після захисту цієї роботи, усі бажаючі мали змогу використати її результати, як певний методичний посібник.

Результати курсової роботи ґрунтуються на глибокому, осмисленому вивченні теоретичної та методичної літератури, узагальненні спостережень натурних або лабораторних експериментів, досить повному аналізуванні конкретних матеріалів виробничої (педагогічної) практики. Курсову роботу за кожною із тем треба виконувати, виходячи із вимог нової навчальної програми.

Схема викладу, обсяг і оформлення курсових робіт

Курсова робота є творчим рукописом студента, в якому послідовно викладається матеріал теми з необхідними дове­деннями та ілюстраціями.

Роботу друкують (за допомогою комп'ютера) на одному боці окремих аркушів паперу стандартного формату А4, які потім зшивають у тверду папку. Обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок (див. 4.3).

Курсову роботу оформляють за такою схемою: титульний аркуш, зміст, текст, бібліографія, додаток (якщо він потрібний).

У додатках наведено приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи.

1. повна назва вищого навчального закладу та міністерства, якому підпорядкований цей навчальний заклад (вгорі);

1. факультет, кафедра;

2. назва курсової роботи (всередині);

1. прізвище, ім'я, по батькові студента (в родовому відмінку), курс, спеціальність, форма навчання;

3. прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника (у називному відмінку), вчений ступінь, вчене звання;

4. місто, де розташовано вищий навчальний заклад, рік захисту курсової роботи.

На наступній сторінці подається розгорнутий зміст-план курсової роботи: вступ, нумерація, назва розділів, параграфів та висновки.

Текст роботи – це послідовний виклад матеріалу з потрібними математичними або логічними доведеннями та ілюстрацією прикладами.

Курсову роботу пишуть або чітким розбірливим почерком, або, що найкраще, набирають на комп'ютері. Кожний розділ і висновки слід починати з нової сторінки, а перед текстом – подати назву того чи того розділу. Розділи роботи повинні бути логічно зв'язаними між собою і викладені в єдиному стилі. Фотографії та ілюстрації виготовляють на окремих аркушах і вклеюють у відповідному місці роботи.

Бібліографія – це перелік літератури, використаної студентом під час написання роботи. Вона охоплює всю літературу, якою користувався студент і на неї у тексті повинні бути посилання з обов'язковою повною назвою джерела і автора або посилання на номер і сторінку джерела за переліком у кінці курсової роботи, або, нарешті, виноски та примітки (правила оформлення літературних джерел наведені у Р. 6). Використовувати цитати з літературних джерел без посилань на них забороняється.

Текст роботи треба виконувати грамотно як стилістично, так і з дотриманням норм орфографії та пунктуації. Скорочення слів та назв повинні відповідати загальноприйнятим правилам.

У додатку може бути вміщений опрацьований студентом матеріал, наприклад, конспекти уроків, тексти контроль­них робіт та інші матеріали, які допомагають повно розкрити головну ідею курсової роботи.

Усі сторінки курсової роботи нумерують, окрім першої.

Порядок виконання курсових робіт

Готуючись до виконання курсової роботи, студент обирає її тему. Тема повинна особливо зацікавити студента, викликати прагнення глибоко вивчити її суть. Лише за таких умов у процесі опрацювання теми студент здатний практично реалізувати поставлену у роботі головну ідею, зробити свій внесок у розвиток цієї теми, викласти свої уявлення та думки щодо тематики роботи.

Після визначення теми проводять першу настановну консультацію з науковим керівником. Під час консультації визначаються: загальні вимоги до роботи, порядок її виконання, орієнтовний план, основна література та інші джерела, які підлягають вивченню, зміст та методика спостережень, обсяг, методика та лабораторна база для виконання експерименту. Після цього студент постійно користується консультаціями наукового керівника.

Відповідно до строку подачі курсової роботи для захисту і враховуючи період перебування на виробничій (педагогічній) практиці, студент подає науковому керівникові на затвердження графік виконання роботи. Графік визначає строки виконання таких етапів роботи:

1. добір теми та настановної консультації;

1. затвердження графіку виконання роботи;

2. складання бібліографії з теми;

3. вивчення літератури та інших джерел;

4. затвердження плану курсової роботи;

5. виконання спостережень та експерименту;

6. підготовка першого варіанту роботи;

8. перевірка керівником першого варіанту роботи;

8. внесення змін у план та зміст роботи, оформлення роботи;

10) подача курсової роботи для захисту.

Курсову роботу треба виконувати точно за графіком, за кожний етап роботи студент звітує науковому керівникові. Враховуючи поради наукового керівника і запропоновані у цьому посібнику рекомендації, студент самостійно відшукує додаткову літературу і складає бібліографію за різними джерелами: каталогами книг і журнальних статей, бібліографічними довідниками, за списками літератури, поданими в науковій та навчальній літературі.

Під час роботи з літературою рекомендується спочатку робити на окремих аркушах (картках) необхідні нотатки та помітки з зазначенням номера сторінок; у верхній частині зазначається розділ курсової роботи і питання, яких стосуються ці виписки та помітки. Потім цей матеріал систематизують. У процесі написання роботи не можна допускати наведення фактів без відповідного їх аналізування та висновків, тобто декларативності (позиції автора без доведення).

Основні положення роботи треба доводити за допомогою спостережень та експериментів, вони повинні бути мотивовані, підтверджені фактами, прикладами з практики роботи.

Ілюстративний матеріал (карти, схеми, таблиці, рисунки, діаграми, фотознімки тощо) повинні пов'язуватися з текстом, підтверджувати головну ідею курсової роботи.

В курсовій роботі використовуються цитати з літературних джерел. Вони повинні підтверджувати думку автора курсової роботи авторитетним висловлюванням вченого або текстом офіційного документа. Цитати беруть у лапки, записують їх точно за оригіналом й обов'язково подають вказівку або посилання на джерело, звідки взято цитату. Текст цитати може бути використаний у тому розумінні, в якому він поданий в оригіналі (джерелі).

План курсової роботи

Після вивчення основної частини додаткової літератури (відповідно до графіку) складається план курсової роботи. Студент, виходячи з теми роботи і опрацьованої літератури, складає перелік основних питань, які треба викласти в курсовій роботі. Потім визначається послідовність втілення питань у роботі, враховуючи, що:

1. першими у курсовій роботі повинні бути викладені загальні питання, які є вступом до змісту роботи;

1. наступні питання, які розкривають основний зміст теми, повинні розміщуватися у строгій послідовності відповідно до логіки та хронології розвитку проблеми;

2. останнє питання плану – висновки, де автор курсової роботи повинен узагальнити її зміст.

Якщо це необхідно, до окремих питань плану курсової роботи повинні включатися підпитання та додаткові матеріали.

Робота з літературою

Джерелами матеріалу для курсової роботи може бути навчальна література, монографії, офіційні державні документи (директиви, накази, постанови керівних органів), документація. Під час опрацювання літератури для курсової роботи студент конспектує матеріал з тих чи тих джерел, підкреслює основні думки і положення, важливі для даної теми, виписує необхідні цитати і матеріал, що ілюструє основні положення. Офіційні документи автор курсової роботи використовує для підтвердження його принципових позицій; з цих документів студент може наводити цитати або давати посилання на них. Шкільна документація, яка може стосуватися курсової роботи – це плани і конспекти, уроки та позакласні заходи вчителів, тексти контрольних робіт, аналіз і класифікація помилок, допущених учнями під час контрольних і самостійних робіт, зошити та інші письмові роботи учнів, зокрема звіти про екскурсії, лабораторні роботи, домашні експериментальні завдання і матеріали та експонати виставок робіт учнів з фізики та техніки, річні звіти про роботу вчителів, класні журнали, протоколи засідань методичних комісій і педагогічної ради школи, звіти школи про роботу за навчальний рік.

Відповідно до теми курсової роботи матеріали, наведені в цьому переліку, студент відбирає, вивчає, аналізує, робить виписки, а іноді їх переписує повністю, наприклад, програму цікавого фізкультурного свята або план екскурсії. В усіх випадках обов'язково фіксуються прізвища та ініціали вчителів, прізвища та імена школярів, назви виготовлених приладів, дати виконання відповідних видів роботи, номер школи, клас.

Вивчати та опрацьовувати перелічені джерела треба критично, тоді автор курсової роботи зможе зробити висновок про стан методичної роботи і визначити конкретний зміст (напрям, методику та базу необхідного методичного експерименту).

Спостереження та експеримент у школі

Спостереження та експеримент у школі є обов'язковими елементами виконання курсових робіт з педагогіки, методики, якщо вони передбачені темою роботи. Тема роботи визначає також зміст, а отже, напрямок і методику спостереження експерименту.

Для спостереження в школі визначається мета, методичне завдання, яке треба розв'язати під час цього спостереження, наприклад, як учитель заохочує учнів у процесі формування нових понять тощо. Потім, спостерігаючи, студент з'ясовує, як учитель разом з учнями розв'язує це завдання, а саме:

1. яке місце і роль цього завдання в системі роботи вчителя на уроці або в змісті позакласної роботи з учнями;

1. які засоби і методи використовує вчитель для розв'язання методичного завдання;

2. яка роль учнів у розв'язанні цього завдання;

4. яка ефективність розв'язання методичного завдання;

5. які основні переваги і недоліки у розв'язанні завдання. Природно, що об'єктивність висновків повинна забезпечувати якомога більшу кількість спостережень, занять з учнями різних класів, шкіл, учителів.

На підставі викладеного студент опрацьовує методичні рекомендації для вчителів з даного конкретного питання. Це поки що його робоча гіпотеза, яку треба експериментальне перевірити. Велику складність становить організація і проведення методичного експерименту в школі, але він необхідний для перевірки якості рекомендацій, розроблених для вчителів автором курсової роботи.

Щоб поставити експеримент, студент визначає зміст і опрацьовує методику його проведення. Водночас з керівництвом школи визначаються експериментальні та контрольні класи. Ці класи повинні працювати в максимально однакових умовах. Мету проведення експерименту науковий керівник теми обов'язково погоджує з завідуючим кафедрою, з керівництвом школи та вчителями, а при потребі – також з органами народної освіти.

Усі відомості про експеримент фіксуються в особливому зошиті студента. Вести зошит можна в довільній формі, але в ньому студент повинен відбивати такі дані про експеримент:

1. клас або група учнів, з якою проводять експеримент;

2. коли відбуватимуться експериментальні уроки або заходи;

3. зміст експериментальних завдань для учнів;

4. аналіз і оцінка виконання завдань учнями, виходячи з мети цих завдань;

5. висновки про подальше проведення дослідів. Науковий керівник теми записує у зошит студента всі принципові вказівки і зауваження автору курсової роботи, а також пропозиції про зміну характеру, напряму або обсягу експерименту.

Наслідки та висновки з шкільного експерименту обговорюють вчителі спільно з науковим керівником, як правило, з тими вчителями, які брали участь у шкільному експерименті. Висновки з експерименту, його коротку характеристику та методику проведення студент заносить до курсової роботи.

Написання курсової роботи

Приклад титульного аркуша курсової роботи наведено в додатках. Після вивчення літературних та інших джерел, консультацій з науковим керівником, бесід з учителями та учнями школи, спостережень та шкільного експерименту в автора курсової роботи накопичується достатній матеріал, на ґрунті якого він повинен написати курсову роботу. Для викладення матеріалу курсової роботи можна рекомендувати таку послідовність.

У вступі треба обґрунтувати теоретичну та практичну цінність роботи, тобто обґрунтувати саму постановку проблеми курсової роботи. Потім, дотримуючись хронологічного порядку, коротко зазначити, як тема роботи висвітлюється в наведеній методичній літературі. Далі слід розглянути результати спостережень і показати, як практично розв'язується ця методична проблема. Спостереження треба підтвердити матеріалами з шкільної документації, якщо вона відбиває характер цієї проблеми; потім викласти і обґрунтувати попередні рекомендації автора курсової роботи для вчителя фізики, які становлять робочу гіпотезу, і перевірені експерименти у школі.

Переважну частину курсової роботи треба відвести викладанню змісту методичного експерименту, проведеного в школі автором роботи і вчителями, яких студент залучив до нього. Далі можна навести результати експерименту і обґрунтувати висновки по наслідках всієї роботи. При цьому в курсовій роботі автор повинен вказати, як експериментальна перевірка змінила зміст попередніх рекомендацій,

Тобто робочої гіпотези. Студент повинен вказувати, що саме кін використав зі своєї педагогічної практики, або із практики інших студентів.

Захист курсової роботи

Захист курсової роботи має на меті перевірку самостійності виконання роботи, тобто, наскільки глибоко студент розуміє матеріал теми, чи правильно обґрунтовує рекомендації та висновки, подані в роботі.

Захист курсової роботи зазвичай відбувається на відкритих засіданнях комісії з захисту курсових робіт, затвердженою завідувачем кафедрою. До складу комісії обов'язково входить науковий керівник роботи. До захисту роботи студент ознайомлюється з рецензією на неї наукового керівника і готує свій виступ для захисту роботи.

Під час захисту курсової роботи студент називає тему роботи і обґрунтовує її вибір. Коротко викладає план та зміст роботи, методику її виконання, зазначає номер та назву школи, вчителів, літературні та документальні джерела, використані в роботі, та вказує, що конкретно в роботі перевірено під час експерименту або спостережень. Студент вказує ті методичні висновки і пропозиції, які він рекомендує з досліджуваного питання; висловлює своє ставлення до рецензії наукового керівника, дає оцінку недоліків курсової роботи і визначає шляхи подальшої роботи з удосконалення теми, якщо така робота передбачається.

Якщо результатом курсової роботи є виготовлений студентом якийсь прилад, то, крім викладеного, він оголошує назву приладу та його параметри; пояснює будову та принцип дії приладу, дає його описання. Студент повідомляє ідею, схему і конструкцію приладу. Коротко треба зазначити, чи оригінальний цей прилад, чи він є запозиченим. Якщо це так, тоді треба конкретно наголосити, де саме і перелічити, які зміни було внесено у схему або конструкцію приладу під час його виготовлення. Розповідає про процес виготовлення, пояснює, які матеріали були використані і які труднощі подолані при цьому. Необхідно вказувати приблизну вартість приладу. Крім цього, необхідно навести, як саме використовувати прилад, тобто методику і техніку експерименту, або продемонструвати роботу з цим приладом, його схему, або рисунок приладу, чи самий прилад у дії, розповідаючи при цьому про порядок його зберігання, регулювання і підготовки до роботи, а також заходи безпеки під час роботи з ним, якщо це потрібно.

Після доповіді студент, який захищає курсову роботу, відповідає на запитання. Присутні на захисті викладачі та студенти обговорюють роботу. Виходячи з цінності роботи, а також у випадку успішного її захисту комісія оцінює роботу і повідомляє про це студента. Водночас комісія може дати висновок про доцільність подальшої роботи над темою з тим, щоб її підготувати як дипломну роботу та рекомендувати курсову роботу на наукову студентську конференцію чи до педагогічних читань, або, нарешті, рекомендувати роботу для опублікування у науковому збірнику.

Якщо курсову роботу оцінено незадовільно, то студент другий раз виконує роботу за даною темою.