2. Загальна характеристика психодіагностичних методик

Психодіагностика включає використання:

1. стандартизованих методів;

2. клінічних експертних методик (заснованих на якісних експертних оцінках).

Стандартизовані методи ефективніші, коли потрібно одержати хоча б наближені дані про цілу групу людей у короткий термін і при цьому прийняти суворо альтернативне рішення, що вимагає кількісного обґрунтування своєї надійності. Вони краще захищені від можливих помилок, що виникають внаслідок низької психодіагностичної кваліфікації виконавця, що проводить тест. Клінічні методики більш ефективні в руках досвідчених професійних психологів, вони дозволяють глибше і точніше проникнути в особливості особистості конкретної людини, але вимагають багато часу на індивідуальну роботу з даною людиною. Клінічні методики найбільш ефективні, якщо за їх результатами сам психолог-діагност проводить корекцію, психотерапію чи тренінг із даною обстежуваною людиною.

У психодіагностиці прийнято розрізняти методики за ступенем їх формалізованості. За цією ознакою можна виділити дві великі групи методів: малоформалізовані і високоформалізовані. До першої відносяться спостереження, бесіди, аналіз різноманітних продуктів діяльності. Ці прийоми дозволяють фіксувати деякі зовнішні поведінкові реакції респондентів у різних умовах, а також переживання, почуття, деякі особистісні особливості й ін. Використання малоформалізованих методів вимагає високої кваліфікації діагноста, оскільки найчастіше немає стандартів проведення обстеження й інтерпретації результатів. Фахівець повинен спиратися на свої знання про психологію людини, практичний досвід, інтуїцію. Проведення подібних обстежень часто являє собою тривалий і трудомісткий процес. З огляду на ці особливості малоформалізованих методик бажано застосовувати їх у комплексі з методиками високоформалізованими, що дозволяють одержувати результати, у меншому ступені залежні від особистості самого експериментатора.

До методик високого рівня формалізації відносяться тести, анкети й опитувачі, проективні техніки і психофізіологічні методики, їх відрізняє цілий ряд характеристик, таких як регламентація процедури обстеження (однаковість інструкцій, часу проведення й ін.), обробка й

інтерпретація результатів, стандартизація (наявність строго визначених критеріїв оцінки: норм, нормативів і ін.), надійність і валідність.

Діагностична процедура будується таким чином, щоб жоден респондент не мав переваг над іншими (не можна давати індивідуальних пояснень, змінювати час, відведений на обстеження, і т.д.).

Із всіх існуючих методик на сьогоднішній день найбільш розповсюдженими є тести – досить короткі стандартизовані проби, іспити, що дозволяють в обмежений період часу одержати характеристики індивідуально-психологічних особливостей людини за визначеними параметрами. Тести класифікуються за декількома принципами, серед яких найбільш значимими є форма, зміст і мета психологічного тестування. За формою проведення тести можуть бути індивідуальними і груповими, усними і письмовими, бланковими, предметними, апаратурними і комп’ютерними, вербальними і невербальними. При цьому кожен тест має кілька складових частин: настанови з вказівками до роботи з тестом, тестовий зошит із завданнями, якщо необхідно – стимулюючий матеріал чи апаратуру, лист відповідей (для бланкових методик), шаблони для обробки даних. У вказівках наводяться дані про цілі тестування, вибірки, для якої тест призначений, про результати перевірки на надійність і валідність, способи обробки й оцінки результатів. Завдання тесту, які згруповані в субтести (групи завдань, об’єднані однією інструкцією), поміщені в спеціальному тестовому зошиті (тестові зошити можуть бути використані багаторазово, оскільки правильні відповіді позначаються на окремих бланках). Якщо тестування проводиться з одним респондентом, то такі тести називаються індивідуальними, якщо з декількома – груповими. Кожен тип тестів має свої переваги і недоліки. Перевагою групових тестів є можливість охоплення великих груп респондентів одночасно (до декількох сотень людей), спрощення функцій експериментатора (читання інструкції, точне дотримання часу), більш однакові умови проведення, можливість обробки даних на ЕОМ тощо.

Основним недоліком групових тестів є зниження можливостей в експериментатора домогтися взаємопорозуміння з респондентами, зацікавити їх. Крім того, при груповому тестуванні утруднений контроль за функціональним станом респондентів, таким як тривожність, стомлення й ін. Іноді для того, щоб зрозуміти причини низьких результатів по тесту якого-небудь випробуваного, варто провести додаткове індивідуальне обстеження. Індивідуальні тести позбавлені цих недоліків і дозволяють психологу-викладачеві визначити в результаті не тільки бали, але і цілісне уявлення про особистісні особливості того, кого тестують (мотивації, відношення до інтелектуальної діяльності й ін.).

Переважна більшість наявних в арсеналі психолога-викладача тестів є бланковими, тобто представлені у вигляді письмових завдань, для виконання яких вимагаються лише бланки й олівець. У предметних тестах для виконання завдань поряд із бланками можуть використовуватися різноманітні картки, малюнки, кубики тощо. Тому предметні тести вимагають, як правило, індивідуального підходу.

Для проведення апаратурних тестів необхідні спеціальна апаратура і обладнання; як правило, це спеціальні технічні засоби для виконання завдань чи реєстрації результатів, наприклад комп’ютерні пристрої. Однак комп’ютерні тести прийнято виділяти в окрему групу, тому що останнім часом цей автоматизований вид тестування у формі діалогу респондента й ЕОМ одержує все більше поширення. Тестові завдання з’являються на екрані дисплея, а відповіді заносяться в пам’ять ЕОМ. При комп’ютерному тестуванні значно полегшується обробка даних, які можуть бути представлені у вигляді таблиць, графіків, малюнків. Варто підкреслити, що цей тип тестування дозволяє провести аналіз таких даних, які в інших випадках одержати неможливо. Це може бути час виконання кожного завдання тесту, кількість відмовлень чи звертань за допомогою тощо. Завдяки цьому дослідник одержує можливість провести глибоку діагностику індивідуальних особливостей мислення респондента, темпових і інших характеристик його діяльності.

У вербальних тестах робота респондента здійснюється у вербальній, словесно-логічній формі, у невербальних – матеріал представлений у вигляді малюнків, графічних зображень.