Розвивальна робота з молодшими школярами: особливості організації, зміст та принципи.

Виявлений зв'язок між успіхами молодших школярів в навчальній діяльності та особливостями їх "Я-концепції" дозволив зробити висновок про формування позитивної "Я-концепції" через підвищення успішності з врахуванням чинників виникнення низького рівня навчальних досягнень.

Виходячи із зазначеного вище, система навчально-розвивальної роботи з учнями початкових класів, включає два блоки:

1. Індивідуально-диференційоване навчання школярів з низьким рівнем навчальних досягнень з врахуванням чинників низького рівня навчальних досягнень кожного учня.

2. Система занять, вправ і прийомів, спрямованих на формування позитивної "Я-концепції" в кожного учня.

При проведенні індивідуально-диференційованого навчання необхідно дотримуватися таких загальних принципів:

1. Створення доброзичливої, підбадьорюючої атмосфери; відмова від натиску, уникнення авторитарних форм взаємодії. Розширення взаємної довіри між вчителем та учнем, між учнем та однокласниками.

2. Розвиток учнів за допомогою "зони найближчого розвитку".

3. Дотримання принципу системності, поступовий перехід від простого до складнішого, зокрема у виборі навчальних завдань.

4. Надання школяреві можливості вибору завдання за ступенем його складності.

Формування позитивного "Я-образу" дитини

З метою формування позитивної "Я-концепції" психологами успішно використовуються різноманітні психотехнічні методики, прийоми, тренінги особистісного зростання, що дають стійкі позитивні результати.

Водночас корекційна робота повинна постійно спрямовуватись на збагачення словникового запасу школярів з низьким рівнем навчальних досягнень різноманітними поняттями, що означають особистісні якості людини. Процесові усвідомлення таких понять передує з'ясування їх змісту, зокрема, на прикладах конкретних ситуацій.

Для активізації процесу самопізнання використовуються вправи, для виконання яких необхідно відтворити різноманітні риси характеру в уявних ситуаціях; розповісти про найщасливіший та найгірший день у своєму житті; розказати, що доброго, а що поганого відбулося у власному житті останнім часом.

На заняття, що сприяють формуванню ідеального образу "Я" дітей, пропонується пригадати та назвати конкретну особу (людину, літературного персонажа), що їм подобається і вчинки якої вони хотіли б наслідувати. Спочатку розглядаються конкретні вчинки цієї людини, називаються її особистісні якості, а потім дітьми разом з вчителем чи психологом виділяються ідеальні якості для наслідування, з'ясовується їх цінність.

Працюють також і над тим, щоб учні вчилися виявляти розбіжності між уявленнями про себе та власною поведінкою, вносити корективи в існуючий "Я-образ", визначати власні особистісні якості. В процесі роботи стимулюється та підтримується навіть найменше прагнення до змін тих якостей у власному "Я", що суперечать відповідним якостям у змісті "Я-ідеального".

Поява задоволення від спілкування з психологом і вчителями виступатиме свідченням появи інтересу до власного внутрішнього світу. В свою чергу потреба у самопізнанні сприяє інтенсивнішому розвитку уявлень про власне "Я".

Необхідною умовою формування позитивного самоставлення є створення сприятливого психологічного клімату в школі, що дозволяє учням відчувати себе в безпеці. Проведення занять в формі тренінгових з дотриманням всіх його принципів призводить, як відомо, не лише до особистісного зростання, але й сприяє поглибленню позитивних взаємин у групі, оволодінню навичками відвертості, прийняттю себе та інших. З цією метою успішно використовуються також спеціальні вправи, спрямовані на розвиток позитивного мислення, на формування вміння пишатися своїми успіхами, радіти успіхам товаришів. Також проводяться бесіди, на яких учні розповідають про власні вчинки, діляться думками про те, чи завжди може людина бездоганно виконати яку-небудь справу; водночас звертається увага на позитивні якості та недоліки однокласників і, передусім, тих, хто гарно навчається. Проведені бесіди сприяють формуванню адекватного ставлення до власних недоліків і позитивних якостей; уявлень про те, що в кожної людини є недоліки.

Для підвищення рівня самооцінки в молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень, першочергово, в навчальній діяльності значна увага надається одноманітним видам діяльності (списування, різноманітні обчислення тощо), що сприяють активній участі школярів з низьким рівнем навчальних досягнень в процесі навчальної діяльності та дозволяють отримувати задоволення від успішного виконання навчальних завдань. Поступово вчителі мають ускладнювати навчальні завдання, навчаючи при цьому учнів володіти раціональними прийомами роботи. Водночас вчителі повинні схвалювати кожний успіх дитини.