Робота шкільного психолога з учнями 1го класу.

Початок навчання дитини в 1-му класі – складний і відповідальний етап у її житті.Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності- це й нові стосунки, нові контакти, нові обов’язки.Змінюэться соціальна позиція : був просто дитиною, став школярем.

Як відомо, більшість сучасних першокласників відрізняється різним ступенем соматичних, психосоматичних, невротичних негараздів, які, безумовно, роблять важким процес адаптації дитини до нового соціального статусу. Тому кожному учню необхідна підтримка й допомога "у входженні в шкільне життя", як з боку значущих дорослих — батьків, учителів, так і з боку шкільного психолога.

Процес адаптації викликає у дітей такі складнощі:

• проблеми у спілкуванні з однолітками, учителями;

• зниження самоконтролю;

• емоційна збудженість;

• тривожність;

• симптоми соматичних захворювань;

• недостачу уваги на уроках;

• занурення в себе. 

Основна мета супроводу — формування у першокласників характеристик психологічно здорової особистості.

У психолого-педагогічній літературі визначають наступні основні характеристики психологічно здорової особистості: * прийняття себе, своїх позитивних якостей і недоліків; пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей й можливостей; * прийняття інших людей, пізнання цінності і неповторності кожної людини; * добре розвинута рефлексія, уміння розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки; * стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси в скрутному становищі.

    Мета діяльності практичного психолога:      Створити умови для адаптації першокласника до нової ситуації (тобто пристосовувати "школу до дитини, а не тільки дитину до школи").

    Завдання :

1.Розвиток співчуття, кращого розуміння себе та інших, розвиток уміння бути в злагоді з самим собою. 2.Пробудження самостійності в дитині. Створення можливостей для самовираження, рефлексії. 3.Навчання прийомів саморелаксації, зняття м'язового напруження, викликаного психічним. 4.Допомога дитині в усвідомленні свого "Я", підвищенні самооцінки, подоланні внутрішніх конфліктів, страхів, агресивних тенденцій, зменшенні тривожності. 5.Гармонізація міжособистістних стосунків у дитячому колективі.

    Методи:

1.Ігри за правилами: вербальні, рухливі, сюжетно-рольові. 2.Читання художніх творів. 3.Бесіди. 4.Розповіді дітей. 5.Імпровізації. 6.Вільне і тематичне малювання. 7.Тілесно орієнтовані вправи.