Труднощі особистісного розвитку в ранній юності.

Юність – вік специфічної емоційної сензитивності. «Сензитивність (від лат. sensetivus – чуттєвий) – психічне явище як підвищене реагування на емоційні подразники. Буває психічним станом, часовою властивістю особистості або рисою характеру» . Ця чутливість супроводжується підвищеною тривожністю, боязливістю нових ситуацій, людей тощо.

Для учнів юнацького віку характерним є переживання предметних почуттів (почуття, які спрямовані на певні події та явища). У цей час формуються узагальнені почуття (почуття прекрасного, трагічного, почуття гумору…) Узагальнені почуття виражають вже біль-менш світоглядні установки особистості, які називаються світоглядними почуттями. Світоглядні почуття – переживання, пов’язані з формуванням власної системи поглядів на об′єктивний світ і місце у ньому людини, а також переживання, пов’язані з формуванням життєвої позиції, ціннісних орієнтацій, переконань, ідеалів, принципів пізнання діяльності.

У цьому віці активно розвивається почуття дорослості (чоловічої та жіночої). Це і є причиною ідеалізації дружби, кохання.

Можна виділити 2 рівні прояву психологічних труднощів у юнацькому віці: на психофізіологічному рівні та на психологічному рівні.

Психофізіологічний рівень

незавершеність фізичного розвитку;

• проблема фізичної привабливості/непривабливості;

• нестійкість емоційної сфери;

• високий рівень особистісної тривожності;

• особливості ВНД.

Психологічний рівень

• нереалістичність уяви;

• не сформованість вольової сфери.

На особистісному та міжособовому рівнях виникають такі проблеми:

проблема самосвідомості;

• проблема особистісного зросту;

• неадекватність рівня домагань;

• несформованість життєвих планів;

• несформованість потреб;

• неспівпадання навчальних та професійних інтересів;

• низька соціальна активність.