Психодіагностика

Протягом навчання дитини у школі практичний психолог має забезпечити психологічний супровід її розвитку, тобто здійснювати моніторинг наявними в його арсеналі методами та засобами. Під моніторингом потрібно розуміти регулярне спостереження за показниками розвитку особистості та його умовами з метою запобігання відхилення від норм. Оскільки розвиток особистості відбувається внаслідок соціалізації індивіда, при розробці основних принципів моніторингу слід ураховувати те, що в дитинстві домінують соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність. У зрілому ж віці домінують особистісні новоутворення (світогляд, воля, життєва активність). Відповідно мають змінюватися й акценти моніторингу — з умов розвитку на якості та новоутворення особистості.

У компетенцію та обов’язки діяльності шкільного психолога входить виявлення особливостей психічного розвитку дитини, сформованості певних психологічних новоутворень, відповідності рівня розвитку знань, навичок та умінь, особистісних та міжособистісних новоутворень віковим орієнтирам та вимогам суспільства, визначення інтересів, здібностей учнів, виявлення психологічних причин різних ускладнень та проблем у навчанні та вихованні окремих учнів та груп учнів.

Мета шкільного психолога при проведенні психологічного дослідження – відповісти на конкретне питання, виявити причину певного психологічного явища. При цьому діагностика причин не самоціль, вона завжди підпорядкована головній задачі – розробці рекомендацій з розвитку тих чи інших здібностей дитини, подоланні ускладнень та порушень у розвитку тощо.

Психодіагностична процедура складається з таких етапів:

1. Запит психологу. 2. Визначення психологічної проблеми. 3. Вибір методу дослідження. 4. Психологічний діагноз. 5. Практичні рекомендації. Після цього проводиться психокорекція.