Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

Поняття "індивід" і "особистість" формально-логічно рівнозначні і належать до одного класу об'єктів, хоча кожне з них розкриває різні ознаки суб'єкта. При цьому в понятті "особистість" зафіксовано ті ознаки, які визначаються належністю індивіда до суспільства (соціальна якість). Поширене визначення особистості лише як сукупності властивостей (або факторів) поступово стає надбанням історичної психології. На сучасному етапі дослідники зосереджуються на двох основних групах проблем: джерела виникнення особистісних рис, аналіз складної природи їх детермінації; прагнення зрозуміти особистість як особливий, такий, що не зводиться ні до яких інших рівнів психічної реальності, феномен.

Особистість - особлива якість людини, набута в соціокультурному середовищі у процесі спільної діяльності і спілкування; рівень, що координує всю психічну діяльність і поведінкову активність; соціальне обличчя людини; система ставлень до оточуючого світу, Інших людей ідосебе.

Деякі Дослідники дійшли висновку, що джерела індивідуальної своєрідності організації людської особистості закорінені у специфіці нервової системи, інші - що особистість є соціальним феноменом, ніяк не пов'язаним з організмом. Американський психолог Леонід Веккер (1916-2001) вважав особистість основним носієм психосоціальних властивостей людини.

Побутувала думка, що особистість не пов'язана із організмічним та індивідним рівнями індивідуальності (у сенсі їх впливу на особистісні утворення), однак про зворотний вплив особистості на багато процесів, що відбуваються в організмі, свідчить застосування самонавіювання, аутотренінгу та гіпнозу тощо.

Визначити межу при переході від концепції особистості до розуміння індивідуальності, інтегральної за своєю природою, дуже складно. Можна лише вказати малопомітну грань між процесами інтеріоризації (переходу із зовнішнього у внутрішнє) та екстеріоризації (переходу внутрішнього у зовнішнє), у яких відображається специфіка "власне-особистісного" та "особистісно-суспільного" прояву.

Для пояснення цих фактів у диференціально-психологічному контексті потрібен наступний, інтегральний рівень, який відповідає за координацію і єдність усіх функціональних підсистем (організм; індивід, особистість) цілісної системи індивідуальності.