Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
Поняття "індивідуальність" використовують при аналізі індивідуальних відмінностей та ієрархічної організації психіки людини. При аналізі індивідуальних відмінностей індивідуальність розуміють як своєрідність психологічних властивостей людини, що виявляється в різних сферах (інтелекті, темпераменті, особистості). У цьому контексті індивідуальність протиставляється "середній" людині, тобто прояви властивостей окремої людини протиставляються їх типовим проявам (середньогруповим тенденціям), що виражено в правилі не переносити закономірності, отримані на групі, на конкретну людину. Аналізуючи ієрархічну організацію психологічних властивостей людини, індивідуальність розглядають як вищий рівень цієї ієрархії стосовно індивідного та особи-стісного рівнів: індивід - особистість - індивідуальність. При цьому індивідуальність трактують як відносно закриту систему і унікальне поєднання всіх властивостей людини як індивіда і особистості. Цілісність індивідуальності визначається єдністю властивостей, що належать до різних ієрархічних рівнів, причин-но-наслідковими зв'язками між властивостями різних рівнів і провідною роллю властивостей особистості, які перетворюють індивідні властивості.
Індивідуальність (лат. іndividuum - неподільне) - визначення людини з погляду своєрідності її психофізіологічних І психологічних якостей, що відрізняють її від інших людей і характеризують унікальність її можливостей у сфері взаємодії з навколишнім світом; глибинний рівень ієрархічної організації психічних властивостей людини.
Для дослідження індивідуальності використовують ідіографічний підхід, орієнтований на пізнання окремих людей і зображення індивідуальності як унікального цілого.
Багато психологів розуміють індивідуальність як сукупність різних властивостей - від біохімічних і нейрофізіологічних до особливостей творчого самовираження (не розглядаючи детально механізми їх формування). Водночас існують розбіжності в тому, чи вважати індивідуальність якісно новою, цілісною характеристикою, що описує інтегральні способи реалізації
людини протягом життя, чи йдеться про індивідуальні особливості тих або інших психічних (особистісних) процесів, рис і станів. У другому разі поняття "індивідуальність" використовують для визначення однієї зі складових конкретної форми активності, вираження її своєрідності, неповторності.
Саме з аналізом інтеграційних ефектів функціонування індивідуальності (таких як адаптивність, компенсаторність, оптимальність або результативність) пов'язана основна проблематика диференціальної психофізіології і психології, які зосереджені на тому, чим люди відрізняються один від одного. Між загальнолюдськими (універсальними психічними і соціокультурними) закономірностями і тим, як їх інтерпретує неповторне, індивідуальне світосприйняття, існує певна межа. Носієм суб'єктивної реальності (що репрезентує його зовні) є індивідуальність як цілісний феномен, що інтегрує всі рівні внутрішньої і зовнішньої взаємодії, процеси диференціації і координації.
Неоднозначне розуміння сутності індивідуальності спричинило вироблення кількох підходів до структури індивідуальності (табл. 1.3).
Щоб об'єднати характеристики індивіда і особистості, В. Мерлін запровадив поняття інтегральної індивідуальності, наголошуючи самою назвою, що всі природні та соціальні якості в ній тісно взаємопов'язані. В. Мерлін, на відміну від О. Леонтьєва, не протиставляв індивід них і особистісних рис, а намагався їх підпорядкувати, включивши індивідне в індивідуальність.
Таблиця 1.3
Структура індивідуальності в концепціях Б. Ананьева, В. Мерліна, Є. Голубєвої
Рівні у структурі індивідуальності | Властивості, що належать до кожного рівня | Системо-твірні властивості |
1 | 2 | 3 |
В. Ананьев (1969) | ||
1. Індивід | 1. Стать, вік, конституція, нейродинаміка. 2. Психофізіологічні функції, органічні потреби. 3. Задатки, темперамент | Властивості особистості |
Закінчення таблиці 1.3
1 | 2 | 3 |
2. Суб'єкт діяльності | 1. Когнітивні характеристики, комунікативні властивості, працездатність. 2. Здібності | Властивості особистості |
3. Особистість | 1. Статус, соціальні ролі, структура цінностей. 2. Мотивація поведінки. 3. Характер, схильності | |
В. Мерлін (1986) | ||
1. Властивості організму | 1. Біохімічні властивості. 2. Загальносоматичні властивості | Індивідуальний стиль діяльності |
2. Психічні властивості | 1. Темперамент. 2. Властивості особистості | |
3. Соціально-психологічні властивості | 1. Соціальні ролі в соціальній групі. 2. Соціальні ролі в історичних спільнотах | |
Є. Голубєва (1989) | ||
1. Організм | 1. Первинні потреби. 2. Властивості нервової системи, спільні для людини і тварин. 3. Специфічно ЛЮДСЬКІ властивості нервової системи. 4. Прижиттєво сформовані системи тимчасових зв'язків | Емоційність, активність, саморегуляція, спонукання |
2. Особистість | 1. Схильності. 2. Найбільш узагальнені властивості темпераменту. 3. Реалізація здібностей. 4. Властивості характеру |
В індивідуальності, як вважає С. Нартова-Бочавер, взаємопов'язані всі прояви людини як організму, особистості й носія самосвідомості, причому вони взаємовпливають один на одного, в чому і виявляється здатність саморегуляції. Дещо спрощуючи, можна стверджувати, що темперамент обумовлює завантаження людини і схиляє її до вибору професії, а її цілі й цінності визначає психотип (характерологічні особливості). І незважаючи на те що тканинний склад людини оновлюється (внутрішні зміни), а життя ставить нові завдання (зовнішні зміни), людина не втрачає почуття власного Я - умови цілісності, за порушення якої особистість переживає внутрішні суперечності, конфлікти і може, розщеплюючись, дійти до саморуйнування.
Схематично структуру індивідуальності формують індивід, особистість, зв'язки, що існують між ними. З огляду на неоднорідність різних характеристик індивідуальності можна представити її як триповерхову "будівлю":
1) біологічний фундамент особистості - всі індивідні, формально-динамічні характеристики (стать, темперамент, задатки здібностей, асиметрія півкуль головного мозку);
2) предметно-змістові якості (риси, типи особистості, здібності, стильові характеристики поведінки);
3) духовно-світоглядні характеристики (спрямованість особистості, цінності, переконання, погляди, установки).
Нижній поверх (природа) стимулює активність, зумовлену прагненням задовольняти потреби, середній поверх забезпечує засоби діяльності людини (здібності, характер, особливості когнітивних функцій, стильові характеристики), а третій - цілі (спрямованість особистості, особливості самосвідомості, тобто те, для чого здійснюється діяльність). Рівні індивідуальності впливають один на одного (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Структура індивідуальності
Духовно-світоглядні властивості | Інтереси, ідеали, цінності, самосвідомість | Мінливість |
1 | 2 | 3 |
Предметно-змістові властивості | Риси, типологічні особливості, характер, здібності, індивідуальні стилі | Чутливість до впливів середовища |
Індивідні властивості (біологічний фундамент особистості) | Темперамент, асиметрія півкуль, задатки здібностей, стать | Стійкість |
Супідрядність не означає верховенства якогось із "поверхів". Однак нижній - стійкіший у часі, практично не піддається соціальному впливові, середній -
сприйнятливіший до виховання, а на третьому рівні біологічного міститься дуже мало, і він наймінливіший (насправді погляди, переконання, цінності людина змінює протягом життя кілька разів).
Німецький психолог Карл Леонгард (1904-1988) у структурі індивідуальності виокремив три сфери: спрямованість інтересів і схильностей (за змістом нагадує духовно-світоглядні властивості), почуття і воля (близькі до поняття темперамент), асоціативно-інтелектуальна (близька до здібностей і стильових особливостей).
Загалом, цілісну індивідуальність схематично можна представити як багаторівневе ієрархічне утворення, кожний рівень якого має власну детермінацію, структуру і функції, але, будучи включеним у систему, діє як єдине й неподільне ціле (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Ієрархічна структура індивідуальності
№ | Рівень інтеграції | Рівень детермінації |
VI | Індивідуальність | Біопсихосоціальний |
IV | Особистість | Психосоціальний |
Ш | Індивід | Психічний |
II | Організм | Фізіологічний |
І | Людина | Біологічний |
Формуванням об'єктивного підґрунтя диференціальної психології займається диференціальна психофізіологія.
- 1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- 1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- Предмет і завдання диференціальної психології
- Зародження науки про індивідуальні відмінності
- 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- Методи теоретичного аналізу
- Психогенетичні методи
- Історичні методи
- Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- Математичні методи і продуктивність їх застосування
- Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- Канали отримання інформації про індивідуальність
- 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- Теорії про вплив середовища і спадковості
- Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- Організм як чинник індивідуальності
- Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- Спеціальна теорія індивідуальності
- 2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- 2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- Конституційні теорії темпераменту
- Організмічна типологія к.Сіго
- Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- Факторні теорії темпераменту
- Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- Психологічні теорії темпераменту
- Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- 2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- Стать у структурі індивідуальності
- Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- Етологія статі
- Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- 2.3. Диференціація характеру
- Характер у структурі індивідуальності
- Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- 2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- Особистісні типи
- Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- 2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- Теорія рис г.-в. Олпорта
- Факторна структура особистості
- Теорія рис г.-ю. Айзенка
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- 3. Диференціальна когнітологія
- 3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- Індивідуальні параметри сприйняття
- Диференціація уявлень і уяви
- Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- Стильові характеристики мислення
- 3.2. Диференціальна психологія здібностей
- Сутність і характеристики здібностей
- Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- Типи інтелектуальних здібностей
- Конвергентні здібності
- Дивергентні здібності (креативність)
- Пізнавальні стилі
- Типи інтелектуальної обдарованості
- Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- Геніальність як прояв обдарованості
- Розумова відсталість і деменція
- Тестування здібностей особистості
- 3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- Сутність інтелекту як психічної реальності
- Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- Багатофакторні теорії інтелекту
- Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- Освітній підхід до вивчення інтелекту
- Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- Якісне зростання
- Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- 3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- Теорія психологічної диференціації
- Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- Полезалежність - поленезалежність
- Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- Вузькість - широкість категорії
- Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- Толерантність до нереалістичного досвіду
- Вузькість - широкість сканування
- Загострювання - згладжування
- Імпульсивність - рефлективність
- Конкретна - абстрактна концептуалізація
- Когнітивна простота - складність
- Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- 3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- Основні концептуальні підходи до креативності
- Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- Механізми і чинники креативності
- Інтуїція як механізм творчості
- Діагностування креативності
- 4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- 4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- Критерії відмінностей між соціальними групами
- Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- Вплив статусного рівня на інтелект
- Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- 4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- Специфіка крос-культурних досліджень
- Культурні відмінності і їх вияви
- Література