Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки

Спеціалісти визначають суїцид (suizid - з лат. «себе вбивати») тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті. Ознаками поняття «самогубство» виступають: а) мета позбавити себе життя; б) потерпілий та суб'єкт суїциду с одна і та ж особа; в) об'єктом замаху є життя самої людини; г) смерть спричиняється особистими діями самої людини [18, с. 144-145].

Американські психологи, зокрема А. Бергман, підкреслює, що суїцид - це навмисне самопошкодження зі смертельним кінцем, він є виключно людський акт. який зустрічається в усіх культурах. Разом з тим, слід відрізняти самогубство від спроби самогубства, яку Е. Дюркгейм «вбачав у припиненні самовбивчого акту, перш ніж настає смерть. Він вважав, що від власне суїциду не так вже відрізняються вчинки, в яких люди ризикують життям в різних ситуаціях: при актах хоробрості і самопожертви задля порятунку Інших, у небезпечних заняттях, ризикованих видах спорту, де є гра зі смертю з прагненням її уникнути, при надмірному виснаженні себе працею, при недбалому ставленні до свого здоров'я, цілковитій відсутності турботи про нього, при ... легковажному... нехтуванні небезпекою тощо [18, с. 13]

Тому вивчення природи суїциду має враховувати цей більш широкий контекст, в центрі якого лежить саме факт самогубства, а навколо нього - більш численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям, як вищої цінності людини. Це підтверджує світова статистика, яка свідчить, що за рік на земній кулі гине від самогубства близько мільйона людей (це більше, ніж у військових діях), а спроб самогубств, як вважається, у десятки разів більше [18]. До цього можна додати численні випадки замаскованих самогубств (у транспортних аваріях, хворобах, частині вбивств тощо). Через це деякі мислителі вважають самогубство однією з центральних філософських проблем. Розв'язуючи цю проблему, психологи, лікарі, соціальні працівники, педагоги, використовуючи засоби профілактики, корекції, терапії тощо, утверджують цінність життя, цінність людини, цінність особистості, як вищу гуманістичну цінність світу.

Розрізняють декілька видів самогубств [18]:

1. Неусвідомлюване самогубство;

2. Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність;

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або маячними ідеями;

б) самогубство меланхоліків, що перебувають у стані великого занепаду духу, глибокої скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

в) самогубство охоплених нав’язливими ідеями;

г) автоматичне чи імпульсивне самогубство;

4. Самогубство психічно-нормальної людини з наступними видами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки:

- завершені і незавершені самовбивчі дії;

- поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; короткочасним, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;

- непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, парасуїцид;

- можливий суїцид, суїцидна гра, провокації агресії на себе;

- серйозний та несерйозний суїциди;

- суїцидні феномени.

б) внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки:

- внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;

- зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

д) аномічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги;

є) спровокований засобами масової інформації суїцид;

є) депресивно спричинений суїцид.

Суїциденти використовують різні способи уходу із життя: повішання, чадний газ, вогнепальна зброя, отруєння, зокрема, через передозування лікарськими засобами, потоплення, самопоріз, стрибки з висоти тощо. Знаючи про суїцидальні наміри, в деяких випадках можна запобігти суїцидам, ускладнюючи доступ до зазначених способів суїцидальної поведінки.

Деякі психологи пов'язують ризик суїциду з інстинктом аутоагресії (на відміну від інстинкта агресії), що у підлітковому віці виявляється в [25, с 4]:

- аутодеструкції - неусвідомленій реалізації наміру спричинити пошкодження фізичному і психічному здоров'ю (розкуті дії, екстремальні види спорту);

- різноманітні форми самотравми (самопорізи, самоопалювання),

- суїцидальні еквіваленти (алкоголізація, наркоманія, що визиваються бажанням забутися, втекти від неприємностей);

- і, як крайній прояв аутоагресії - суїцид.

В нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівноважені, але і придушені вихованням, однак людина у межових ситуаціях може виявляти їх, наближуючись до суїциду [25, с. 4].