5.1. Бажане упереджу вальне поводження батьків та оточуючих із схильними до суїциду дітьми та підлітками
Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із сушидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї [22, с 12]. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:
- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан;
- не чинить тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні,
житті тощо;
- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;
- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;
- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;
- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином [22, с. 14-15].
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймали вис як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як і другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем - довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи ( у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, ідо замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не вдавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.
8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадними І глупими, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.
12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити наступне [22, с 13-14]:
- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;
- батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми;
- діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо;
- якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас І бажає, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо; слід використовувати всі ті заходи, які наведені на початку цього розділу.
- Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки
- 2. Соціально-психологічні, індивідуально психологічні та особистісні чинники виникнення та неребігу суїцидальної поведінки у молоді
- 3. Захисні антисуїцидальні фактори
- 4. Виявлення суїцидальних тенденцій в учнівської молоді
- 4.1. Формування адекватного ставлення оточуючих людей до суїцидальних проявів і можливостей їх виявлення та подолання
- 4.2. Як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидйльної поведінки підлітків та юнаків
- 4.3. Психодіагностика суїцидальних схильностей і дій учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів
- 4.3.1. Карта визначення ризику суїцидальності (в.М.Прийменко) [17]
- Значення чинника ризику суїцидальності залежно від його наявності вираження
- 4.3.2. Тест на виявлення суїцидального ризику ср- 45 [25]
- 4.3.3. Тест на виявлення суїцидальних намірів (н. Шявровська, о. Гончаренко, і. Мельникова) [17]
- Інструкція для психолога.
- Інструкція досліджуваному.
- Інтерпретація.
- Обробка результатів.
- Інтерпретація.
- 4.3.5. Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (о.Є. Лічко - сл. Подмазін) [13; 20]
- Аркуш запитань.
- Аркуш відповідей.
- Стисла характеристика акцентуацій характеру [13; 20]. Гіпертимний тип.
- Циклоїдний тип.
- Лабільний тип.
- Астено-невротичний тип.
- Сензитивний тип.
- Тривожно-педантичний тип.
- Інтравертований тип.
- Збудливий тип.
- Демонстративний тип.
- Нестійкий тип.
- 5. Конкретні методи психологічної профілактики та корекції суїцидальних тенденцій в учнівської молоді
- 5.1. Бажане упереджу вальне поводження батьків та оточуючих із схильними до суїциду дітьми та підлітками
- 5.2. Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїіднді
- 5.3. Професійні науково-методичні заходи і підходи у профілактичній та корекційній роботі психологів із суїцидентами
- 5.4. Психотерапія суїцидента через піднесення цінності його особистості
- 6. Психолого-педагогічна система профілактики і корекції суїцидальної поведінки учнівської молоді
- 1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцндальності учнів:
- 2. Виявлення ознак емоційних порушень:
- 3. Використання спеціальних психодіагностичних метолів, таких як:
- 7. Перспективи створення державної системи превенції суїциду
- 8. Практичний досвід роботи із суїцидентами в умовах загальноосвітньої школи та вищого навчального закладу
- Висновок
- Рекомендована література.
- Наукове видання.