Дитяча хiрургiя
Для повноцiнної роботи у областi дитячої хiрургiї лiкар повинен розумiти психологiю хворої дитини та його батькiв. Хiрургiчнi втручання майже завжди пов'язанi з чималою небезпекою для дитини. Хiрургiчнi манiпуляцiї, операцiї сприяють появi у дитини почуття страху, нерозумiння того, що з нею вiдбувається, почуття беззахисностi. Тому хiрургам та спiвробiтникам хiрургiчних вiддiлень необхiдний спецiальний контакт з дитиною, який має бути налагоджений з перших же хвилин надходження дитини до приймального вiддiлення. Це особливо важливо для раннього вiку. Дитина часом не розумiє, що з нею вiдбувається. Добре вiдомо, що дiти - найбiльш чутливий контингент хворих, i психологiчне сприйняття навколишнього у них повністю вiдрiзняється вiд сприйняття його дорослим. Дiти, вiдiрванi вiд батькiв, у першi години i днi перебування у хiрургiчному вiддiленнi знаходяться у станi переляку. Дiти раннього вiку частiше плачуть, вимагають маму, капризують, просяться додому, а школярi i навiть пiдлiтки боязко оглядаються довкола i виявляють небажання залишатися у лiкарнi.
Пiдготовка дитини до госпiталiзацiї - вiдповiдальне завдання лiкаря, який веде прийом у полiклiнiцi. Необхiдно у доступнiй формi, враховуючи вiк, пояснити хворiй дитинi, що очiкує її у вiддiленнi, якi у неї будуть друзi, як вона буде гратися i т.iн. Дитина повинна довiряти лiкарю, вбачати в ньому захисника.
Вiд того, як швидко лiкар отримає довiру хворого, залежить i наступний перебiг його обстежень та лiкування. При швидко налагодженому контактi i повнiй довiрi своєму лiкарю дитина з меншим страхом йде на проведення тих чи iнших неприємних процедур, обстежень та оперативних втручань.
У наш час для бiльшостi обстежень iснують чiткi показання та протипоказання. Число методiв обстежень у зв'язку з швидким розвитком фiзiологiї, бiологiї та iнших наук зростає iз року в рiк. Тому вiдповiдальним завданням є правильний вибiр методу дослiдження, оцiнка доцiльностi його застосування у даного пацiєнта та ступеня його iнформованості, вибiр хiрургiчної тактики. Здатнiсть вибрати з усього арсеналу багаточисельних методiв найкращий - ось головна перевага справжнього хiрурга.
Найбiльш тяжким для дитини є перше обстеження. Вона не знає, що буде вiдбуватися, але у її уявi - це страшна, дуже болiсна процедура. Десь вона, можливо, уже чула про неї як про тяжку i дуже небезпечну. Лiкар не може розраховувати на свiдоме здолання дитиною почуття страху i болi. При перебуванні хворого у ендоскопiчному, рентгенологiчному кабiнетi, у незвичайнiй для нього обстановцi, велика кiлькiсть блискучих iнструментiв та апаратiв викликають у дитини тривожну настороженiсть, страх. Дiтям, яким пропонується проведення спецiального обстеження i, можливо операцiї, необхiдно у доступнiй формi, в залежностi вiд вiку, викласти, що повиннi зробити i в якiй обстановцi це буде вiдбуватися; пояснити, що не потрiбно лякатися кiмнати, де мало свiтла, велика кiлькiсть дзеркал, ламп, блискучих машин та iнших предметiв.
Приховувати вiд дитини майбутнє обстеження i робити його зненацька, без пiдготовки є невиправданою помилкою. Обдурити дитину можна лише один раз. Якщо її обдурив лiкар, вiн втрачає довiру хворого, настроює його проти себе. Це зберiгається у пам'ятi дитини надовго. Необхiдно пам'ятати, що дiти особливо чутливі до обману, нещиростi.
Протягом пiдготовки до обстеження найбiльш доцiльним є помiстити дитину до палати, де знаходяться дiти, якi неодноразово перенесли те чи iнше обстеження. Вони розкажуть, що «це не так страшно», i дитина заспокоїться. В органiзацiї такої ситуацiї важлива роль лiкаря. Саме вiн може переконати дiтей, якi ранiше вже обстежувалися цими методами, щоб вони пiдтримали товариша по палатi, розповiли, як буде проводитися дане обстеження, що воно безболiсне, i що вони, наприклад, нiчого не вiдчували. Цi розповiдi повиннi вiдповiдати iнформацiї лiкаря - тiльки у такому випадку пацiєнт буде i надалi йому довiряти.
Не менш важливе значення має i обстановка у кабiнетi, де проводяться манiпуляцiї: спокiй, ласкаве звернення до дитини, вiдсутнiсть розмов на теми, не пов'язанi з виконанням обстеження. Доцiльно наперед пояснити дитинi, що їй прив'яжуть руки до столу, зроблять «маленький укол» у руку i вона засне, тобто необхiдно давати такi ж вiдомостi, якi вона напередодні отримувала вiд товаришiв по палатi i свого лiкаря.
Сучаснi досягнення анестезiологiї такi, що майже у всiх хворих при складних обстеження та iнших манiпуляцiях, якi можуть супроводжуватися болем, можна досягнути вираженого седативного i анальгезуючого ефекту. Доцiльно розширити показання до наркозу. Дiти вiком старше 7 рокiв залюбки i без особливого страху iдуть на повторне обстеження (бронхографiя, спленографiя), оскiльки не вiдчувають болю. Вони просять лiкаря, щоб цi дослiдженя проводилися тiльки пiд наркозом.
Питання типу: «Чи будуть мене оперувати, i коли випишуть?» - постiйно турбують дiтей, які знаходяться у хiрургiчному вiддiленнi. Як себе вести лiкарю? Потрiбно сказати правду. Iнодi лiкарю важко переконати батькiв у проведеннi ургентної, життєво необхiдної операцiї у зв'язку з гострим захворюванням черевної порожнини (гострий апендицит, перитонiт i т.iн.). У цiй ситуацiї лiкар повинен проявити терплячiсть i вмiння описати батькам усю складнiсть захворювання i можливiсть трагедiї у випадку зволiкання щодо операцiї. Пiсля цього у батькiв, як правило, стає можливим отримати згоду на необхiдне оперативне втручання їх дитинi. Якщо ж, незважаючи на неодноразове терплячо-турботливе пояснення, батьки категорично вiдмовляються вiд госпiталiзацiї i вiд необхiдної операцiї, черговий лiкар має сповiстити адмiнiстрацiю лiкарнi. У таких випадках можуть допомогти рiшучi колегiальнi дiї лiкарiв, якi вимагають вiд батькiв розписатись у iсторiї хвороби пiд вiдмовою вiд життєво необхiдної операцiї, i про те, що вони несуть моральну вiдповiдальнiсть перед суспiльством за наслiдки захворювання. Такi дiї лiкарiв прискорюють прийняття рiшення батьками.
- Конспект лекцій з медичної психології заняття №1 предмет і завдання медичної психологiї. Мозок та психiка
- Основнi етапи розвитку психологiї
- Здобутки вiтчизняних вчених:
- Основнi теорiї психiчної дiяльностi:
- Завдання медичної психологiї
- Етапи проведення психологiчного обстеження:
- Заняття №2 пiзнавальнi процеси в нормi та при патологiї вiдчуття та сприйняття
- Вчення про аналiзатори.
- Класифiкацiя вiдчуттiв
- Загальнi особливостi вiдчуттiв:
- Етапи цiлеспрямованого сприйняття:
- Властивостi сприйняття:
- Закономiрностi вiдчуттiв та сприйняття у нормi:
- Теорiя рефлекторного вiдображення (I.М. Сєченов, I.П. Павлов, а.А. Ухтомський)
- Класифiкацiя iлюзiй:
- Вiдмiнностi уявлень від сприйняттів:
- Вiковi особливостi спийняття:
- Розвиток сприйняття дитини в онтогенезi
- Основнi види розладiв вiдчуття і сприйняття
- Заняття №3 пiзнавальнi процеси. Мислення та мова
- Операцiї мислення:
- Складовi елементи мислення:
- Основнi характеристики мислення:
- Типи і види мислення:
- Порушення мови.
- Мiжпiвкульна асиметрiя головного мозку
- Вiковi особливостi мислення:
- Порушення мислення:
- Основнi методики дослiдження процесів мислення:
- Заняття №4 увага, пам’ять, iнтелект.
- Вiковi особливостi уваги
- Нейрофiзiологiчнi механiзми пам’ятi
- Вiковi особливостi пам’ятi
- Особливостi процесiв пам’ятi
- Порушення пам’ятi
- Iнтелект
- Розлади iнтелекту
- Вiковi особливостi iнтелекту
- Способи дослiджень уваги, пам’ятi, iнтелекту
- Заняття № 5 емоцiї I почуття
- Теорiї виникнення емоцiй
- Нейрофiзiологiчнi механiзми емоцiй
- Соматовегетативний прояв емоцiй
- Зовнiшнi прояви емоцiй
- Класифiкацiя емоцiй
- I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
- III. За впливом на тонус органiзму I життєдiяльнiсть:
- IV. За механiзмами виникнення:
- V. За силою I тривалiсттю:
- Види почуттiв
- Розвиток емоцiй I почуттiв в онтогенезi
- Розлади емоцiй
- Дослiдження емоцiй
- Заняття № 6 ефекторно-вольова сфера
- Класифiкацiя потреб I ефекторно-вольових проявiв:
- 1. Бiологiчнi або iнстинктивнi (нижчi) потреби:
- 2. Соцiальнi (вищi) потреби:
- Поняття про волю
- Фiзiологiчнi основи вольових дiй
- Етапи вольового процесу:
- Вольовi якостi особистостi:
- Вiковi особливостi волi.
- Розвиток I формування волi
- Розлади ефекторно- вольової сфери.
- Методи вивчення волi
- Заняття № 7 свiдомi і підсвiдомi психiчнi процеси
- Структура свiдомостi
- Властивостi свiдомостi:
- Нейро-фiзiологiчнi основи свiдомих I підсвiдомих процесiв
- Деякi явища підсвiдомого
- Фiзiологiчнi варiанти змiненої свiдомостi
- Етапи формування свiдомостi (г.К. Ушаков):
- Розлади свiдомостi
- Непсихотичні розлади:
- Психотичні розлади:
- Методи дослiдження стану свiдомостi
- Заняття №8 психофiзiологiчнi I медико-психологiчнi аспекти особистостi
- Властивостi особистостi
- Структура особистостi
- I. Спрямованість особистості
- II. Можливості особистості
- III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи (темперамент, характер).
- Основнi показники характеру:
- Розлади особистості
- Методи дослiдження особистостi
- Заняття № 9 взаємодiя соми та психiки у здоровому I хворому органiзмi
- Психосоматичнi взаємодiї у здоровому органiзмi
- Фiзiологiя психiчного конфлiкту.
- Заняття № 10 суб’єктивне переживання хвороби. Психологiя хворого при соматичних захворюваннях.
- Психологiчнi особливостi хворих деякими соматичними захворюванями
- Психологiя помираючих хворих
- Нейропсихологiчнi особливостi хронiчних захворювань
- Заняття № 11 лiкар, хворий, дiагноз: психологiя дiагностичного процесу
- З боку хворого:
- З боку лiкаря:
- Особливостi проведення спiвбесiди з хворим
- Заняття № 12 психологiя осiб iз природженими I набутими фiзичними вадами
- Психологiя осiб iз природженими фiзичними дефектами
- Психологiя осiб iз набутими фiзичними дефектами
- Психологія осіб із набутими дефектами щелепно-лицевої області
- Заняття № 13 психологiя хворого до I пiсля хiрургiчного втручання
- Дитяча хiрургiя
- Заняття № 14 психологiя жiнки в перiод вагiтностi та пiсля пологiв
- Основнi правила психопрофiлактики болей при пологах:
- Заняття № 15 основи медичної деонтологiї
- Полiклiнiка I стацiонар. Деонтологiя взаємостосунків iз хворими
- Деонтологiя повiдомлення дiагнозу
- Деонтологiя взаємостосунків iз родичами хворого
- Деонтологiя в клiнiчнiй медицинi
- Деонтологiя I медична документацiя
- Заняття № 16 основи психогiгiєни та психопрофiлактики
- Iсторiя психогiгiєни
- Практичне застосування психогiгiєни та психопрофiлактики
- 2. Шкільна психогігієна.
- 3. Сексуальне виховання і статеві стосунки.
- 4. Психогігієна сім’ї.
- 5. Психогігієна праці та відпочинку.
- 6. Психологія та психогігієна старості.
- 7. Психогігієна колективного життя (спілкування).
- 8. Психогігієна конфлікту.
- 9. Психогігієна побуту: переборювання шкiдливих звичок.
- Методи I органiзацiя психогiгiєни та психопрофiлактики
- Заняття № 17 питання психотерапiї. Показання до застосування
- Модифiкацiї основних методик психотерапiї
- Показання до психотерапiї
- Заняття №18 характеристика малих та великих психологiчних груп в аспектi медичної деонтологiї
- Особливостi груп пацiєнтiв лiкарнi
- Психологiя лiкувального колективу