V. За силою I тривалiсттю:

1. Настрiй - це вiдносно слабкий емоцiйний стан, що захоплює на деякий час всю особистiсть i вiдображається на дiяльностi, поведiнцi людини. Настрiй може бути довготривалим, стiйким, продовжуватись днями, тижднями, мiсяцями i захоплювати цiлий перiод життя людини. Вiн може бути стенiчним або астенiчним, реактивним чи вiтальним, радiсним чи сумним, гнiвним чи добродушним i викликатися рiзними обставинами, а також фiзичним самопочуттям. Причини настрою часто не усвiдомлюються, i у людини виникає думка про його безпричиннiсть. Негативний настрiй можна i потрiбно скеровувати зусиллям волi.

2. Афект - це короткочасна, бурхливо протiкаюча емоцiйна реакцiя на зразок «емоцiйного вибуху». Звичайно супроводжується рухливим перезбудженням, але може, навпаки, викликати зацiпенiння руху i загальмованiсть мови (вiдчай, страх).

а) фiзiологiчний афект: викликається сильними подразниками (словами, поведiнкою iнших людей, деякими обставинами), частiше у представникiв неурiвноваженого типу нервової системи з переважанням процесiв збудження. Часто афективнi реакцiї є наслiдком недостатньої вихованостi людини, слабкої волi, невмiння контролювати свою поведiнку.

б) патологiчний афект: виникає на грунтi органiчної патологiї головного мозку: це бурхлива емоцiя, що поєднується з сутiнковим розладом свiдомостi i супроводжується агресивними, руйнiвними дiями. Виникає у вiдповiдь на будь-який зовнiшньо незначний чинник. В подальшому афективнi подiї амнезуються.

3. Пристрасть - сильне, стiйке i глибоке почуття, яке захоплює всю людину i пiдкоряє собi основну спрямованiсть її думок i дiй. Зумовлена певними iнтересами, дiяльнiстю i за спрямованiстю може бути позитивною чи негативною (пристрасть до театру, музики, спорту, науки, збагачення, азартних iгор на грошi, до вживання алкогольних напоїв).

Стресові стани (вiд англ. «стрес» - напруга). Виникають у важких ситуацiях, при фiзичних i розумових перевантаженнях, необхiдностi приймати швидкi i вiдповiдальнi рiшення тощо. Вони властиві для рiзної людської дiяльностi: трудової, учбової, iгрової, спортивної, у взаємо-тосунках мiж людьми, у рiзних моральних конфлiктних ситуацiях. Стреси призводять до фiзичних змiн i порушень поведiнки.

Фiзiологiчнi змiни при стресах: прискорення серцебиття i дихання, пiдвищення артерiального тиску. При сильному стресi змiнюється поведiнка у виглядi загальної реакцiї збудження рiзного ступеня вираженостi, дезорганiзацiї поведiнки (неупорядкованi, некоординованi рухи, незв’язна мова), спостерiгаються розгубленiсть, важкiсть переключення уваги. Можуть виникнути загальна загальмованiсть, пасивнiсть, змiни у поведiнцi. Можливi помилки сприйняття, пам’ятi, уваги, мислення. Це - своєрiдний адаптований захист органiзму вiд надмiрних подразникiв.

При слабкому стресi подiбних порушень не спостерiгається, а навпаки, виникає загальна фiзична зiбранiсть i органiзованiсть, активацiя дiяльностi, яснiсть i чiткiсть думок, винахiдливiсть. До повторних стресiв людина поступово звикає, пристосовується (адаптується), швидше - представники сильного типу нервової системи.

У повсякденному життi Г. Сельє розрiзняє два типи стресу - еустрес, який пов’язаний iз бажаним ефектом i здiйснює мобiлiзуючу дiю на поведiнку, i дистресс - пов’язаний iз небажаним ефектом i який справляє негативний, шкідливий вплив.

Стресори - це чинники, якi викликають стан стресу i є пусковим сигналом для нього. Iснують фiзiологiчнi (фiзичне перевантаження, висока i низька температура, больовi стимули, затруднення дихання та iн.) i психологiчнi стресори, якi несуть сигнальне значення загрози, небезпеки, образи, iнформацiйного перевантаження та iн. Велика роль в адаптацiї до стресу належить психiчним якостям особистостi: сильний i цiльний характер, воля, минулий досвiд, знання, загальна фiзична i розумова тренованiсть, моральнi якостi, почуття обов’язку, вiдповiдальностi, здатнiсть свiдомо перетворювати стресову ситуацiю, що допомагають запобiгти дезорганiзацiї.

Фрустрацiя (вiд латинського «frustracio» - обман, порушення планiв) - одна iз форм стресу: це емоцiйний стан переживання невдачi, яка виникла внаслiдок нездоланої перешкоди на шляху задоволення будь-яких потреб. Фрустрацiя призводить до змiни настрою i поведiнки людини. Розрiзняють фрустратор - причину, ситуацiю яка привела до такого стану, i фрустрацiйну реакцiю. Фрустрацiя супроводжується гамою негативних емоцiй: гнiвом, подразливiстю, вiдчуттям провини i т.iн. Найбiльш частими реакцiями людини на фрустрацiю є агресiя, депресiя.

Фруструюча ситуацiя - та, при якiй з одного боку є виражена мотивацiя до задоволення потреб, а з іншого боку - перешкоди, якi чинять опір цьому досягненню.

Фрустрацiйна толерантнiсть - стiйкiсть людини до фрустраторiв, в основi яких стоїть здатнiсть людини до адекватної оцiнки фрустрацiйної ситуацiї i передбачення виходу з неї.