Нейрофiзiологiчнi механiзми емоцiй

Емоцiї виникають за рахунок первинної активацiї емоцiйних структур мозку. Збудження одних структур викликає появу позитивних емоцiй, якi органiзм намагається посилити, подовжити, повторити. Активацiя iнших структур супроводжується негативними емоцiями, якi органiзм намагається лiквiдувати чи ослабити.

Гiпоталамiчнi центри i ретикулярна формацiя стовбура мозку чинять на кору висхiднi активiзуючі впливи, що пiдтверджується генералiзованою десинхронiзацiєю ЕЕГ. Цi впливи реалiзуються через широку систему зв’язкiв гiпоталамуса з лiмбiчними системами через медiальний жмуток переднього мозку i зв’язок iз ретикулярною формацiєю середнього мозку. Коли при формуваннi емоцiйної реакцiї вiдбувається об’єднання корково-пiдкоркових структур, завдяки циклiчним взаємозв’язкам, збудження здатне циркулювати рiзноманiтними шляхами. Це призводить до значного посилення емоцiй i може надавати їм затяжного чи навiть патологiчно-хронiчного (застiйного) характеру.

Морфологiчною основою таких циклiчних взаємодiй можуть слугувати два кола лiмбiчної системи: структури амигдалярного кола забезпечують емоцiйне супроводження харчових i захисних iнстинктивних реакцiй (страх, бiль), а структури септального кола пов’язанi переважно із статевими реакцiями.

У формуваннi емоцiй беруть участь фiлогенетично давня кора, пошкодження чи видалення якої рiзко посилює чи знижує емоцiйну реактивнiсть, а також неокортекс. Пiдкорковi емоцiйнi центри чинять на кору великих пiвкуль висхiднi активiзуючi впливи. Корковi нейрони, в свою чергу, обробляючи iнформацiю, що надходить до них iз внутрiшнього i навколишнього середовища, обумовлюють включення емоцiй до цiлiсних поведiнкових актiв.

При вживленнi в мозок електродiв з метою вивчення морфологiчної структури емоцiй, стимуляцiя перетинки мозку викликає яскраво вираженнi позитивнi емоцiї (ейфорiя, почуття задоволення i насолодження з елементами статевого збудження). Подразнення мигдаликiв викликає почуття страху i лютi. Стимуляцiя середнього мозку призводить до виникнення дискомфорту, гнiву, статевого збудження з елементами напруження. Схожi стани виникають i при подразненнi переднього i заднього вiддiлiв гiпоталамуса.

В основi фiзiологiчних механiзмiв вищих емоцiй лежать стiйкi системи зв’язкiв у корi, в утвореннi яких вирiшальну роль вiдiграє друга сигнальна система. Спiввiдношення нейромедiаторiв у структурах мозку в значній мiрі визначають ступiнь емоцiйної реактивностi при задоволеннi бiологiчних i соцiальних потреб органiзму. Доведена участь окремих олiгопептидiв - ангiотензин II, брадикiнiн та iншi - в механiзмах формування емоцiйних збуджень. Широко вiдомо, що емоцiя страху пов’язана з адреналiном, а серотонiн i мелатонiн називають пептидами доброго настрою.