Деонтологiя взаємостосунків iз родичами хворого

Питання про взаємостосунки лiкаря i родичiв хворого - одне з нелегких роздiлiв

медичної деонтологiї. Якщо у хворого в процесi лiкування намітилась

позитивна динамiка, взаємостосунки лiкаря з родичами зазвичай доб

розичливi. Вони можуть погiршуватися у випадку погiршення стану

пацiєнта. При зверненнi до лiкаря з приводу хворого, доля якого

викликає побоювання, розмова буває вiдверта, i у лiкаря зазвичай не

буває пiдстави приховувати вiд рiдних iстину. Разом з тим у завдан

ня лiкаря входить справити психологiчний вплив на родичiв, якщо

втручання останнiх може несприятливо вплинути на стан хворого.

Якщо у хворого встановлюють дiагноз раку, лiкар повинен

повiдомити iстинний дiагноз тiльки найближчим родичам, а решта

вiдправляються до iнформованої особи.

Якщо при несприятливому результатi лiкування дотримувались

правила медичної деонтологiї, родичi померлого розумiють i пiдтри

мують лiкаря i його лiкувальну тактику, стаючи навiть його захисни

ками. При недотриманнi цих правил конфлiкти мiж родичами i лiкарем

виникають i при правильному лiкуваннi.

ДЕОНТОЛОГIЯ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ МЕДИЧНИХ ПРАЦIВНИКIВ

 Важливою проблемою є нейтралiзацiя деяких негативних сторiн диференціації

медицини на спецiальностi. Лiкар, зрозумiло, не може мати рiвнi

знання усiх роздiлiв медицини, тому необхiднi своєчаснi консуль

тацiї з лiкарями iнших спецiальностей. Якщо виявляються помилки

лiкарiв, якi ранiше спостерiгали хворого, то в присутностi хворого

обговорювати цi помилки абсолютно неприпустимо. Їх треба виправляти

конструктивно, з великим тактом i, звичайно, не бiля лiжка хворого.

Розмови мiж лiкарями повиннi завжди базуватися на взаємоповазi

i взаємодопомозi. Недопустимi критичнi зауваження консультанта в

адресу лiкуючого лiкаря в присутностi хворого або проведення

консультацiї за вiдсутностi лiкуючого лiкаря. Не можна говорити

хворому, що його ранiше лiкували неправильно; - цим можна пiдiрвати

вiру в медицину взагалi. Бiльш деонтологiчною є консультацiя не

хворого, а лiкаря.

Стосунки мiж лiкарями, сестрами, молодшими медпрацiвниками

повиннi бути бездоганними i базуватися на абсолютнiй взаємнiй

довiрi. Недозволено до сестер звертатися на «ти» i робити їм заува

ження в присутностi хворого. В очах хворих це знижує авторитет

лiкувального закладу. Неприязнiсть i зарозумiлiсть керiвника, низь

копоклонництво i догiдливiсть пiдлеглих виключають можливiсть вип

равлення помилок i прогресу в роботi.