Завдання медичної психологiї

1. Вивчення взаємодiї психiчних та соматичних процесiв при виникненнi i розвитку захворювань.

      2.Вивчення закономiрностей формування уяви про свою хворобу у пацiєнта.

      3.Формування адекватних особистiстних установок, що пов’язанi з лiкуванням; використання компенсаторних та захисних механiзмiв особистостi з лiкувальною метою.

4. Вивчення психологiчної дiї методiв i засобiв лiкування (медикаментiв, лабораторних обстежень, хiрургiчних, терапевтичних та iнших втручань) з метою забезпечення їх максимальної позитивної дiї на фiзичний та психiчний стан пацiєнта.

5. Вивчення динамiки психiчних розладiв у зв’язку з лiкуванням.

6. Вивчення психологiчних аспектiв органiзацiї лiкувального середовища (стацiонару, полiклiнiки, санаторiю та iн.).

7. Вивчення стосункiв хворих iз рiдними, медперсоналом та мiж собою.

8.Вивчення закономiрностей психологiчного впливу лiкаря на хворого при виконаннi дiагностичної, лiкувальної, профiлактичної роботи, рацiональної побудови взаємостосунків учасникiв лiкувального процесу, попередження ятрогенiй.

9. Розробка принципiв та методiв психологiчного впливу у клiнiцi.

     10.Дидактико-психологiчнi аспекти навчання студентiв у клiнiцi.

Розрiзняють загальну та спецiальну медичну психологiю.

Загальна - вивчає основнi закономiрностi психологiї хворої людини, стосунки лiкаря з хворим, атмосферу лiкувального закладу.

Спеціальна - вивчає аспекти лiкувальної етики в лiкувально-профiлактичних установах при спiлкуваннi з конкретним хворим, психологiчнi особливостi при рiзних захворюваннях, наприклад, при межових нервово-психiчних розладах, серцево-судинних, iнфекцiйних, онкологiчних, гiнекологiчних, шлунково-кишкових та iнших захворюваннях; у тих, хто має вади органiв та систем, - слiпоту, глухоту, глухонiмоту та iн., медико-психологiчнi аспекти суїцидологiї, трудової, вiйськової та судової експертизи та iн.

Структура медичної психологiї мiстить: клiнiчну психологiю, соматопсихологiю, психодiагностику, патопсихологiю, нейропсихологiю, медичну деонтологiю, психогiгiєну, психопрофiлактику, психо-фармакологiю, психотерапiю, психiчну реабiлiтацiю.

Патопсихологія - наука про закономiрностi порушень психiки при рiзних захворюваннях (на вiдмiну вiд психопатологiї або загальної психiатрiї, якi вивчають психiчнi захворювання та межовi стани).

Соматопсихологія - вивчення впливу психологiчних чинникiв на виникнення соматичних захворювань.

Нейропсихологія - вивчення змiн психiки при локальних та дифузних ураженнях головного мозку.

Психофізіологія - вивчає нейрофiзiологiчнi механiзми психiчних процесiв.

Етика (у тому числi лiкарська) - вчення про мораль, систему норм поведiнки людей, суспiльний обов’язок.

Медична деонтологія є складовою частиною лiкарської етики. Це наука про професiйну поведiнку медпрацiвника, систему взаємостосунків мiж лiкарем та хворим протягом лiкування, принципи поведiнки медперсоналу, спрямовані на максимальне посилення успiшностi лiкування, знищення можливих шкiдливостей (ятрогенiй) у медичнiй роботi.

Методи медичної психології (шляхи та прийоми наукового пiзнання психiчних явищ та iх закономiрностей):

1.                     Спостереження: зовнiшнє (спостереження зi сторони); внутрiшнє (самоспостереження); вiльне, включене, стороннє.

2.                     Бесiда - опитування: усне, письмове, вiльне, стандартизоване.

3.                     Експеримент: тестування (тести-завдання, тести-опитування, проективнi методики); природнi та лабораторнi експерименти.

Експериментальний метод полягає у спрямованому створеннi умов для видiлення фактора психiки, що вивчається, та реєстрацiї наслiдкiв його дiї. Експеримент буває констатуючим, формуючим (навчаючим) i виховним.

Експериментальнi методики можуть бути груповими i iндивiдуальними, вербальними i дiйовими, дiагностичними i прогнозуючими.

До експериментальних вiдносять також ряд непсихологiчних методик: електроенцефалографiчне дослiдження (ЕЕГ), проби на потовидiлення, вивчення серцево-судинної дiяльностi (частота пульсу, показання АТ), електроопору шкiри, та iн.

Основним методом, що застосовується у клiнiцi, є психодiагностичний. Мета психодiагностичного дослiдження - встановлення психологiчного дiагнозу, тобто особливостей функцiонування i рiвня розвитку психiчних процесiв особистостi, прогноз i розробка рекомендацiй у відповідності з завданнями обстеження.