Теорії внутрішньої мотивації

Наприкінці 50-х рр.. з’явилися дві роботи, в яких автори намагалися пояснити механізми внутрішньо мотивованої поведінки людини: Р. Вудвортса і Р. Уайта.

Людина, згідно Р. Вудвортсом , народжується з активною тенденцією засвоїти світ за допомогою поведінки. Така поведінка трактується ним як сталий потік активності у взаємодії з довкіллям, що, відповідно, і забезпечує організм людини необхідною енергією.

Р. Уайт вважає, що всі види поведінки, при виконанні яких організм не отримує видимих підкріплень, спрямовані до однієї мети: підвищення компетентності й ефективності людини, її майстерності у взаємодії з довкіллям.

Людина приходить у світ, щоб пізнати його за допомогою поведінки – взаємодіїї з довкіллям.Чим краще людина працює у напрямі підвищення майстерності, компетентності, професіоналізму, тим людина більше отримує енергії. Внутрішньомотивована поведінка – це прагнення до вдосконалення, майстерності, компетентності, задоволення від своєї роботи.