logo
sots_povedinkla (1)

Людська особа у енергоінформаційній системній взаємодії: «Людина –Суспільство».

Взаємозв’язок людини і суспільства виявляється у тому, що гармонія, досконалість суспільного життя, довкілля залежить передусім, в першу чергу, як вказують багато дослідників, від духовного рівня розвитку кожної людини.

Мислителі різних епох підкреслювали зна­чення духовного саморозвитку як для удосконалення особистості, так і для поступу суспільства. На цей феномен вказують у своїх працях Г. Сковорода, Я. А. Коменський, П. Юркевич, П. Куліш, Шрі Ауробіндо Гхош, Л. Толстой, М. і О. Реріхи, М. Бердяєв, С. Франк, К. Ціолковський, В. Вернадський, О. Чижевський, А. Швейцер, М. Хайдеггер, Е.Фром, Т. і В. Тихоплав, В. Поляков, А. Дмітрієв, Г. Дульнєв, Г. Грабовий, І. Підласий, В. Ульшін, А. Васильчук, Г. Шевченко, М. Євтух, Т. Шубєйкіна, М. Гончаренко тощо.

Видатний чеський педагог Я. А. Коменский у своїх працях закликав людей стати на шлях духовного самовдосконалення, що буде сприяти, на думку мислителя, і покращенню навколишнього світу.

Ідея вдосконалення світу через самовдосконалення, набуття внутрішньої гармонії є головною і у педагогічній спадщині Л. Толстого.

Думку про те, що гармонія суспільних відносин, гуманізм, досконалість суспільства закладається на духовній основі кожної людини і що людина як духовна істота здатна перетворити весь суспільний устрій, зустрічаємо і в українській релігійній філософії ХVІІІ-ХІХ ст.

Зокрема, спроби визначити пріоритетну роль впливу духов­ної складової особистості на формування суспільних стосунків ми знаходимо у духовній спадщині Г. Сковороди, М. Гоголя, П. Юркевича, П. Куліша та інших. Г. Сковорода підкрес­лював залежність соціального прогресу суспільства від духовних саморозвитку, самовдосконалення кожної окремої людини. Він вважав, що виховна сила суспільства, відповідно, повинна бути спрямована на розкриття духовної природи особистості.

Видатні філософи-космісти початку ХХ ст. К. Ціолковський, В. Вернадський, О. Чижевський, вчений-біолог академік М. Холодний також вважали рушійною силою еволюції, розвитку світу духовне життя людини.

Підтвердження цієї ідеї ми знаходимо і у сучасних дослідників (В. Полякова, Т. і В. Тихоплав, А. Дмітриєва, Г. Дульнєва, Г. Грабового тощо), на думку яких суспільний прогрес є можли­вим лише за умови морального самовдосконалення й духовного росту кожної окремої людини, її власних зусиль, що відбуваєть­ся за законом: “вдосконалюється частина – вдосконалюється ціле”, і що змінити колективну свідомість можливо лише за умо­ви розвитку своєї власної індивідуальної свідомості.

Ця думка знайшла також відображення у східних духовно-філософських вченнях, зокрема Інтегральній Йозі, Агні Йозі, де сказано, що все живе на Землі на рівні підсвідомості є єдиним цілим, одним організмом і, духовно вдосконалюючи себе, людина енергетично впливає на розвиток і вдосконалення усього організму, тобто усього навколишнього світу. Шрі Ауробіндо Гхош писав з цього приводу: “Якщо ви бажаєте зробити щось доброго для світу, краще зі всією щирістю домагатися маленьких перемог у самому собі. Так ви зробите для світу максимум того, на що здатні”. А О. Реріх стверджу­вала: “Удосконалюючи себе, ми вдосконалюємо світ”. Згадаймо і Біблійне: “Спасися сам, і довкола тебе спасуться тисячі”.

Цікаві філософські роздуми, міркування щодо цієї проблеми (взаємовідносин людини і суспільства) зустрічаємо і у видатного мислителя ХХ ст. Ошо Бхагаван Шрі Раджніша. За його словами, «світ є нейтральним. У ньому є і колючки, і троянди. Вся річ у нас, що вибирати. Люди творять і рай, і пекло на одній і тій же Землі. Є дві можливості. Політичний розум заявляє: «Зміни світ». Релігійний розум говорить: «Зміни стан свого розуму». Релігія і політика діаметрально протилежні: вони спрямовані у різних напрямах … Політика завжди припускає, що світ побудований неправильно: якщо змінити суспільство, економічну структуру, те чи інше – тоді все буде в порядку. Релігія вважає, що світ завжди був таким і залишиться таким: потрібно змінити лише одне – зміст нашого розуму, самого себе, свій внутрішній світ і, відповідно, своє ставлення до світу» (5)

Майже те саме ж говорить Накшбандійський шейх Абд-ар-Рахман ас Сугурі: «Людство єдине, і всі ми – під одним Богом. У світі, є досконалим усе, що створено Богом, крім суспільства, створеного людьми, і право шукати досконалість Бог залишив за людиною. Люди, які шукають досконалості, поділяються на дві категорії. Одні стверджують: суспільство є недосконалим тому, що недосконалим є «Я» та мільйони «Інших» таких, як «Я». Вони закликають людей до очищення та пізнання Бога. Це і є космічна еволюція людства. Інші думають інакше: я і тисячі мені подібних недосконалі і нещасні тому, що суспільство є недосконалим. Із того середовища виходять реформатори та революціонери, які вважають, що досконалості можна досягти за допомогою сили і зброї. У своїй боротьбі вони прагнуть до певних цілей. Але як тільки цілі будуть досягнуті, ці реформатори перетворюються на жорстоких правителів, які ревно охороняють вигадані ними закони. Це обов'язково призводить до тиранії, згасання психічної енергії людини, що, у свою чергу, висуває з народних мас інших бунтарів. Але, як переконує історія, без дотримання Божих Заповідей – це усього лише повторення чергового циклу нескінченного круговороту страждань, біди та помилок» (12)