logo search
sots_povedinkla (1)

Поведінка людини в соціальному довкіллі

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

для студентів усіх спеціальностей (денної та заочної форми навчання)

Укладачі: Тюріна Тамара Георгіївна,

Кудрик Ліліана Григоріївна

Редактор: Кудрик Л. Г.

Комп’ютерна верстка: Стахів І. С.

Наклад 100 прим.

1 Рефлексіяце внутрішній механізм становлення та розвитку особи, це така специфічна людська здатність, яка дозволяє людині робити свої думки, емоційні стани, свої дії, стосунки, взагалі самого себе предметом спеціального розгляду (аналізу і оцінки) та практичного перетворення (зміни і розвитку).

2 Аффіляція (з англ. to affiliate – приєднувати, приєднуватися) – прагнення людини бути у товаристві інших людей. Блокування А. викликає почуття самотності, відчуженості, породжує фрустрацію..

3 Мотив – це внутрішнє побудження особистості до того чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), що пов’язано із задоволенням певної потреби. Мотиваціяя (від lat. movere) – 1) побудження до дії; 2) динамічний процес фізіологічного і психологічного плану, що керує поведінкою людини і визначає її спрямованість, організованість, активність і стійкість (добре); 3) здатність людини через працю задовольнятиь свої матеріальні потреби.

4 Зокрема, у Живій Етиці велика увага приділяється саме питанню духовного розуму. За Вченням, людина на сучасному етапі її розвитку володіє трьома видами розуму: 1) нижчим розумом, чи інстинктом; 2) середнім розумом (інтелектом); 3) вищим, духовним розумом (інтуїцією).

У Живій Етиці говориться, що інстинктивний розум сучасної людини – це розум минулого; інтелект – розум сучасного; інтуїція – розум майбутнього. Ці три види розуму тісно пов’язані між собою, між ними не існує чіткої межі, вони непомітно переходять один в до одного.

Інстинктивний розум відповідає за фізіологічні процеси в нашому організмі. Ним користуються істоти, які перебувають на нижчому рівні розвитку (тварини, дикуни, діти). Всі потреби тіла: голод,

спрага, сон, статевий потяг, усі нижчі пристрасті: ненависть, злість, заздрість, ревнощі – прояв емоцій нижчої природи людини – все перебуває під керівництвом інстинкту.

Логіка, аргументація, аналіз, синтез, спостереження, дослідження – основа інтелектуального розуму. Інтелект має велике значення у розвитку наук, прикладних знань, загалом цивілізації. Але інтелект, з точки зору Агні Йоги, може збагнути лише зовнішній стан речей і явищ. Спрямованість лише на розвиток інтелекту нерідко породжує в людині гординю, егоцентризм і призводить до духовного спустошення.

Інтуїція (надсвідомість) – це духовний розум, ним володіє дуже невелика кількість людей, котрі досягли високого духовного рівня розвитку. Це джерело творчості й натхнення вчених, художників, поетів, письменників, філософів.

На сучасному етапі еволюції людини, згідно з Живою Етикою, розвиток інстинктивного розуму вже закінчився, розвиток інтелекту закінчується, а інтуїцією більшість людей ще не володіє. Інстинктивний розум тягне людину вниз, у безодню, до тваринного стану, на іншому полюсі – інтуїція, яка підносить людину вгору, до вдосконалення, до надлюдини. Посередині – інтелект, який завжди вирішує, куди і яким шляхом іти. Ця боротьба протилежностей – між вищим і нижчим (інстинктом та інтуїцією), між добром і злом – пронизує весь період розвитку людини. І всі піднесення чи падіння людини – результат переваги інстинкту або інтуїції.

Четвертий вид розуму – розум наших нащадків – називається "Атма". Це розум, який містить досвід космічного людства. Люди, які перебувають на цьому рівні розвитку, є провідниками, джерелом передачі космічного досвіду землянам (Піфагор, Платон, Будда, Магомет, О. П. Блаватська, Шрі Ауробіндо Гхош, Реріхи та ін.).

У Живій Етиці зазначається, що особливістю сучасної епохи є перехід від еволюції інтелекту до еволюції духовного розуму – інтуїції.

5 Людина на рівні своєї надсвідомості є частинкою ноосфери, сфери духовного розуму, з яким вона знаходиться у сталій енергоінформаційній взаємодії. Але у більшості людей цей процес відбувається не на усвідомленому рівні. Цей феномен пояснюється тим, що між свідомістю людини і її надсвідомістю існує певний енергетичний бар’єр. Лише коли людина досягає відповідного духовного рівня – цей бар’єр щезає. І лише тоді людина стає активним усвідомленим суб’єктом у взаємодії з довкіллям: «Людина – Суспільство – Земля – Всесвіт» (15).

6 Вперше описав ноосферну цивілізацію Землі у своїх науково-фантастичних творах видатний учений і фантаст І. Єфремов (див. И. Ефремов. Туманность Андромеды – М., 1984; И. Ефремов. Час быка. – М., 1990.)

Одним із перших в Україні, хто розробив теоретичні основи переходу до ноосферної цивілізації на духовних засадах, був видатний український філософ, мислитель і духовидець О. Бердник )( див. додаток А). Його творчість і діяльність були спрямовані на духовне преображення і трансформацію як України, так і всієї людської цивілізації.

У 70-х рр. ХХ ст. Олесь Бердник проголосив про "народження нової історичної реальності – Української Духовної Республіки або СВЯТОЇ УКРАЇНИ" (ноосферної держави). Він писав про необхідність пробудження людства і його духовної трансформації, вважав, що саме Українська Духовна республіка покликана сприяти таким змінам. На думку видатного мислителя, очищувальні духовні процеси на Землі, мають розпочатися саме з України, Святої України…

7 грудня 1976 року він звертається до Організації Об'єднаних Націй від Ініціативної Ради Альтернативної Еволюції з меморандумом, у якому закликав створити Альтернативну Еволюцію або Нову Біосферу з метою врятування біосфери Землі від загибелі. Нова або ж гармонійна Біосфера має призвести "до народження гармонічної Психосфери та Духосфери. Це буде епоха Радості і Світла, яку відписали нам Мудреці Стародавности”.

16 грудня 1989 року у Києві під проводом Олеся Бердника відбувається проголошення Української Духовної республіки (УДР). Починаючи з 1990 по 1997 рік щоліта, відбувалися Собори Української Духовної республіки (напр., 2-й Собор проходив на о. Хортиця, відомому рідновірському святому місці), був розроблений її статут (конституція), діяла рада УДР, виходила її газета (літопис) "Згода". Діяльність УДР активно висвітлювалась українськими засобами інформації. (див 16, Додаток А ).

7 Стародавні греки виділяли таку типологію любові:“Ерос” – любов-полон, любов-закоханість, любов-пристрасть; Філія” – любов-приязнь, любов-дружба, що зумовлена як соціальними стосунками, так і особистим вибором людини.Строге” – любов-прихильність, особливо в родинних зв’язках. Нарешті, “Агапе” – жертовна й вибачлива любов до ближнього, сповнена співчуття до нього.

78