79.Види навчання.

Орієнтуючись на психологічні завдання можна виділити:

1. теоретичне навчання, яке полягає у формуванні понять, ідей, законів, правил;

2. практичне навчання, внаслідок якого виробляються моторні, сенсорні навички, а також навички розумової діяльності. Прикладом практичного навчання можуть бути лабораторні заняття з фізики, практичні заняття з мови;

3. образне, емоційне, етичне та естетичне навчання (формування одиничних уявлень, а на їх основі еталонів переживань, поведінки, відносин, що зумовлюють становлення емоційної зрілості особистості). Прикладом такого навчання є навчання на уроках літератури, історії.

За зверненням до учнів виокремлюють:

фронтально-класне — вчитель працює з одним школярем, а інші в цей час отримують еталони правильного розуміння матеріалу;

групове навчання — вчитель працює з групою (класом);

індивідуальне — вчитель працює з одним учнем.

Працюючи з класом чи групою, вчитель повинен добре знати психологію школярів та здійснювати індивідуальний підхід. Урахування індивідуальних особливостей окремих груп учнів та добір відповідних для них задач, змісту, методів, форм навчання називається диференційованим навчанням.

У зоні найближчого розвитку виділяють дві зони — зону актуального навчання (засвоєння досвіду відбувається у співробітництві з вчителем) та зону творчої самостійності — а тут учень у самостійних пошуках використовує все те, що придбав у співробітництві з учителем.

К. Роджерс підкреслює, що сам процес викладання має меншу цінність, ніж процес учіння. найбільш цінним вважає учіння, основане на самодіяльності, саморегуляції та самопізнанні. Виходячи з цього, К. Роджерс вводить уявлення про два типи учіння: "когнітивне" та "дослідне".

І.А. Зимня, шукаючи основи для узагальненого бачення напрямків сучасного навчання, теж класифікує навчання. В основу класифікації бере такі критерії, як:

безпосередність та (опосередкованість) взаємодії навчаючого та учня і виділяє:контактне (традиційне) та дистанційне навчання (з допомогою лазерних засобів);

на основі принципу свідомостівиділяє традиційне — усвідомлюються правила, засоби; програмоване, алгоритмізоване навчання;

за взаємозв'язком освіти та культури — проектне навчання, суть якого полягає в тому, щоб науково спроектувати єдність заданого змісту, а також — предметне, як традиційне, навчання; за способом організації навчання — активне навчання, до якого, на нашу думку, можна віднести контексне і інші види навчання і традиційне навчання як інформаційне, повідомляюче навчання.

80.Моделі навчання.

Узагальнюючи види навчання, можна виділити їх моделі.

1. Інформаційні моделі навчання, що реалізують уявлення про те, що основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміннями, навичками, відібраними на основі принципу науковості, системності, доступності, наочності.

В основі лежить уявлення про навчання, як інформаційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні іпереробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома,показниками:

повнотою відтворення знань;

їх використанням за зразком;

використанням в нестандартних ситуаціях.

Отже, оцінюється робота учня: — не знав, не вмів, не розумів, не використовував, а після навчання: став знати, вміти, розуміти, виконувати.У цих моделях сам процес пізнання не оцінюється, суб'єктний досвід школяра теж не враховується.

2.Операційні моделі спираються на розроблену у психології концепцію діяльності, згідно цих концепцій у навчанні виділені такі основні елементи — цілі, мотиви, предмет і засоби діяльності, її контроль і оцінка, які є загальними для будь-якого виду діяльності.

Оволодіння всіма компонентами учбової діяльності відбувається не стихійно, а розробляється і задається вчителем через спеціально побудовану систему. (Задається еталоном дій).

Отже, ці моделі будуються за нормативними схемами, у яких суб'єктному досвіду (досвіду учня) значення не надається.

3.Розвивальне навчання, у моделюванні якого досягають актуального рівня психічного розвитку учнів, спираються на суб'єктний досвід, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку, тобто можливості школярів. Таке навчання можливе на основі принципу індивідуалізації навчання.

Вчені Фернстенмахер і Солтіс виділяють такі моделі:

-організаторська (вчитель-головна фігура в директивному процесі навчання, майстер своєї справи, відповідає за весь процес навчання)

-терапевтична (вчитель не лише організатор, але й приємна з усіх сторін особистість, мета якої – здоровий розвиток учнів)

-ліберальна (створення всього необхідного для навчання).