9. Методи опитування.

Тести — це короткі експериментальні прийоми, які застосову¬ються для виявлення рівня психічного розвитку особистості. Існує 12 груп тестів. Вони виділені Р.Б. Кеттелом. До них відносяться: 1) тести здібностей – сукупність методик спрямованих на діагностику розвитку загальних здібностей індивіда до пізнання; 2) тести умінь і навичок орієнтовані на діагностику досягнень людини після завершення навчання, ріня засвоєння нею знань, умінь і навичок предмета; 3) тести на сприймання; 4) опитувальники; 5) думки, позиції; 6) естетичні тести; 7) ситуаційні тести; 8) проективні тести; 9) ігри, в яких найбільш повно виявляються люди; 10) фізіологічні тести ЕКГ, ЕЕГ; 11) фізичні тести; 12) випадкові спостереження – вивчення того, як здійснюється виконання тесту. Анкета - метод збору статистичного матеріалу шляхом прямого опитування піддослідних. Дитині пропонують дати відповідь на ряд запитань. Анкета може бути розрахована також на одержання матеріалу, що стосується інших осіб. При складанні анкети виникають особливі проблеми. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну область. Кожне питання обов'язково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів висловлювання. Додаткові питання краще всього формулювати словами: «чому саме так?». Це необхідно для того, щоб при обробці даних можна було відповідати тільки «так» чи «ні», підкреслити чи викреслити те чи інше місце в анкеті. Такі дані не піддаються ніякій обробці, крім кількісної. При анкетуванні слід враховувати, що людська думка, висловлена у формі запитання, завжди має той чи інший навіювальний вплив на опитуваного, тому потрібно макси¬мально відмежувати його від навіювання. Надзвичайно важливою у методичному відношенні є проблема формулювання запитання. Можна виділити декілька форм запитань. Більший навіювальний вплив мають запитання-припущення, очікувальні запитання, не зовсім розділові запитання. Найбільш сприятливою формою запитання є визначальні запитання. Перед масовим анкетуванням необхідно провести пробні досліди з анкетами-проектами. Після цього анкети піддаються остаточній редакції. Для визначення зв'язків і відносин дітей в групі використо¬вуються соціометричні методи. Учням дається завдання: «Вкажи, з ким би ти хотів товаришувати, З ким би ти хотів сидіти за однією партою». Або: «Тебе вибирають в комісію з організації класного вечора. З ким би ти хотів працювати?». Як правило, на допомогу дітям розробляється запитальник, який допомагає конкретизувати свої ставлення. Запитання можуть мати такий вигляд:1.мій найкращий товариш; 2.мої товариші;3.не товариші, але хороші хлоп'ята. Досліджуваному потрібно поставити відповідний ранг нав¬проти прізвища учня. Результати соціометричного опитування оформляються у вигляді таблиці.

10.Основні етапи експериментального дослідження.

Експериментальне дослідження можна умовно поділити на чотири етапи. Перший, підготовчий етап експерименту передбачає: детальний теоретичний аналіз раніше опублікованих робіт з теми дослідження: визначення невирішених проблем; вибір теми дослідження; постановку мети й завдань; формування гіпотези дослідження. На другому, попередньому етапі проведення експерименту вирішуються такі завдання: вибір потрібної кількості експериментальних об'єктів; вибір конкретних методик для вивчення початкового стану експериментального об’єкта. Третій етап передбачає: вивчення початкового стану системи, в якій проводиться експеримент (рівня знань і вмінь, вихованості, певних рис особистості чи колективу тощо); вивчення умов, у яких проводиться експеримент; формування критеріїв ефективності запропонованої системи заходів; надання докладної інформації (інструкції) учасникам експерименту про порядок і умови ефективного його проведення (якщо експеримент проводить не один педагог); здійснення запропонованої автором системи заходів щодо вирішення певних експериментальних завдань (формування знань, умінь або виховання певних рис особистості чи колективу тощо); фіксування даних про хід експерименту на основі проміжних вимірів, які характеризують зміни об'єкта під впливом експериментальної системи заходів; виділення труднощів і можливих типових вад у процесі проведення експерименту;оцінка витрат часу,засобів і зусиль.

Четвертий завершальний етап – це підведення підсумків експерименту: опис результатів реалізації експериментальної системи заходів (прикінцевий стан рівня знань, умінь, навичок, рівня вихованості тощо); характеристика умов, за яких експеримент дав позитивні результати (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні); опис особливостей суб'єктів експериментальної взаємодії (учителів, вихователів тощо); аналіз даних про витрати часу, зусиль і засобів; рекомендації та застереження щодо меж використання запропонованої й опрацьованої в процесі експерименту системи заходів.