logo search
psikhologia_120

74.Короткий історичний нарис розвитку педагогічної психології.

Як самостійна наука, педагогічна психологія почала формуватися з середини XIX ст.. Значний внесок у її становлення здійснили П.Д. Юркевич, який розвивав ідеї гуманізму, О.Ф. Лазурський як засновник природного експерименту (комплексна взаємодія систематичного спостереження та лабораторного експерименту)

Йоган Генріх Песталоцці – обстоював ідею розвиваючого навчання. Відзначав важливість впливу родини на навчання і загальний розвиток дитячого організму. Наголошував на значущості природних схильностей дитини. Навчання має починатися в родині, де першою вчителькою є мати, а потім продовжуватися в школі. Для того щоб навчання було успішним, слід звернути увагу на гармонійний розвиток фізичних та інтелектуальних здібностей.

Й.Ф. Гербарт. Запропонував термін "виховуюче навчання". Розробив засоби морального виховання, наприклад: потрібно встановлювати чіткі правила поведінки, "хвилювати" душу дитини схваленням та зауваженням, підтримувати в ній "спокій і ясність" тощо. Вихідними основами навчання є інтереси.

Г.С.Сковорода - сформулював психологічні вимоги до правил, які пропонуються в підручниках для засвоєння (лаконічність, доступність, а отже, зрозумілість). Розробляв психологічні та адміністративні способи управління гімназіями та університетами, принципи і методи навчання в них. Автор "Риторики". Мав шанобливе прізвисько "український Сократ". Навчання спирається на природні особливості і схильності того, хто навчається, а в засвоєнні знань велика роль належить діяльності, розумінню знань, пізнанню власних нахилів і здібностей. Виховання є умовою людського буття, а тому життя людини має бути радісним, і зробити таким його може тільки вона сама.

О. В. Духнович. Обґрунтовував принцип виховуючого навчання: "...Читання навчальних книг є не лише засобом мудрості, а також має... науку моральну подавати" (ідеї гуманістичного виховання). Шкільне навчання - це серйозна праця, яка вимагає від дитини значних зусиль. Вивчав значення почуттів у процесі навчання і виховання, зокрема актуалізував проблему виховання патріотичних почуттів.

За К.Д. Ушинським, головною метою виховання є підготовка до праці. Щоб досягти мети, діти мають бути фізично здоровими і розумово зрілими. Вперше актуалізував проблему вживання дорослими певних частин мови з дітьми різного віку. Наприклад, підкреслював значущість дієслів для дошкільників, молодших школярів, які відзначаються значною руховою активністю. Постать К.Д. Ушинського є знаковою в психології, педагогіці. Ідея народності виховання.

Напрямки діяльності А.С. Макаренка:1) учення про формування особистості в колективі; 2) виховання є вирішальним чинником розвитку та формування особистості; 3) дослідження мотиваційної сфери дітей; 4) концепція розвитку особистості (закон руху колективу, можливості самоуправління); 5) проблема формування нової людини; 6) особливості становлення особистості в системі групових стосунків.

С.Д. Максименко. Проблеми психології навчання і психології морального виховання. Прихильник упровадження методів психолого-педагогічного дослідження в практику роботи вчителя. Організатор психолого-педагогічної науки. Автор праці "Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження .