68.Вікові кризи періоду дорослості.

життєва криза — це перехідний період життя, вона характеризується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі.

Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко розрізняють нормальну, тобто вікову кризу, яка пов'язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до нового вікового періоду, і анормальну, або ненормативну кризу, що виникає в складних умовах життя і вимагає від людини дій, які перевершують її можливості, а в деяких випадках такі кризи змінюють долю людини.

Криза нереалізованості- на думку людини, життєва програма не виконана, вона незадоволена продуктивністю свого життя, не бачить, чи недооцінює свої досягнення, недооцінює суттєвих у минулому подій, які б впливали на сьогоднішнє і майбутнє життя.

Криза спустошеності- Людина може усвідомлювати важливі і значимі досягнення у своєму житті, але на майбутнє у неї "немає сил", вона не має конкретної мети, яка б приваблювала її.

Криза безперспективності характеризується слабким усвідомленням потенційних зв'язків подій, проектів, планів на майбутнє. У людини є і активність, і досягнення, і цінні особистісні риси, але вона не може будувати нових життєвих програм, І самовдосконалюватися, реалізовувати себе в різних ролях.Кризи становлення особистості ( вікові або нормативні), тобто такі кризи, які необхідні для розвитку особистості. Ці кризи характеризуються повними, якісними змінами, змінами ролей, які виконує людина в грі, навчанні, спілкуванні, праці, тобто зміни ролей, які потребує провідна діяльність.

Кризи здоров'я. Втрата здоров'я часто веде до значних проблем у житті людини, змінює спосіб її існування і соціальні функції, перекреслює наміри і життєві плани.Термінальні кризи — визначені поняттям "термін" і пов'язані з "термінальними цінностями" людини. Наприклад, звістка про тяжку хворобу, що неминуче призведе до закінчення життя, може викликати кризу.

Кризи значущих стосунків. Для кожної людини дуже важливим є коло людей, з якими вона підтримує певні стосунки і грає певні міжособистісні ролі. Зміни у структурі цих стосунків призводять до кризового стану. Кризи особистісної автономії пов'язані з втратою чи обмеженням особистісної свободи. Це може бути примусовий вплив чи опіка інших людей, або позбавлення волі за хибним звинуваченням.

Кризи самореалізації виникають заобставин, які унеможливлюють нормальну, звичайну самореалізацію людини. Це може бути втрата роботи, місця проживання, вихід на пенсію, банкрутство, будь-яка катастрофа.Кризи життєвих помилок- коли дії людини або її бездіяльність призвели до фатальних наслідків.

23 роки, виникає перша нормативна криза віку дорослості. людина обирає між "Я — реальним" і "Я — ідеальним".

33 роки. На цей час людина вже має певний життєвий досвід. Відбувається корекція планів, які особистість на цей час не реалізувала.

37—40 років, яка має назву кризи середини життя. Вона полягає в остаточному переосмисленні планів життя. у 65 роківкриза "Я — інтеграції".

Криза завершується успішно, якщо людина, аналізуючи своє життя, задоволена ним, вбачає в ньому сенс, приймає його таким, яким воно є.

69.Професійна і суспільна діяльність людей похилого віку.

В період пізньої дорослості (60 років і більше) відбувається ряд змін у житті кожної людини. В першу чергу, змінюється статус людини похилого віку. Після 60 років більшість людей завершує свій професійний шлях і виходить на пенсію.

Для одних людей це означає появу вільного часу, можливість зайнятися улюбленою справою, вихованням онуків, а для інших — це різка зміна життя, відмова від усього важливого, цінного, продуктивного, відчуття непотрібності тільки через те, що уже немає можливості виконувати професійну роль.

Змінюється економічний стан людей похилого віку. їм потрібно пристосуватися до нового способу життя, якщо діти не допомагають, або не можуть допомагати їм. Деякі люди віку пізньої дорослості продовжують працювати не за своєю основною професією, таким чином підтримуючи економічний стан сім'ї.Більшість людей у віці пізньої дорослості, що зберегли шлюб, разом виростили дітей, часто говорять про те, що шлюб став займати важливе місце в їх емоційному житті, як ніколи, вони відчувають підтримку і душевну близькість. Вони схильні підтримувати і допомагати одне одному.

Зовсім по-іншому відчувають себе ті люди, які втратили чоловіка або дружину, така втрата є великим горем і супроводжується довгим періодом адаптації.

Ще одна проблема, яка може виникнути в період пізньої дорослості і внести значні корективи в життя людини — це погіршення здоров'я, або ж тривалі і тяжкі хвороби. Побутує думка, що старіння — це завжди проблеми, це згасання життя, це негативні емоційні переживання. Насправді це не так, бо більшість людей похилого віку процес старіння сприймають як пристосування до нових умов життя.