logo
Характеристика особистості дошкільника

Розділ іі емпіричне дослідження рівня агресивності у дошкільників

    Головна вимога до методичних засобів у практиці дитячого психолога – вікова адаптація. Без урахування цієї вимоги тестування (анкетування) як метод діагностичної діяльності втрачає сенс. Наприклад, методика «систематизація», спрямована на діагностику логічного мислення не адаптивна для дітей з років з причини актуалізації наочно-дієвого мислення. Дитина 4-5 років не здатна адекватно розв’язувати задачі, поставлені психологом засобами вербальної комунікації в відкритих або понятійно-диференційованих опитувальниках («Личностный дифференциал» и др.).

    Існують традиційні правила тестування дітей  дошкільного віку, які полягають у наступному:

  1. Утримання єдиної просторової позиції психолога і дитини («очі в очі»). Цей принцип забезпечується відсутністю домінанти зросту дорослого і здійснюється у дитячому просторі (наприклад, з використанням дитячого стола і стільців).

  2. Надання вільного вибору сфери діяльності на початку спілкування (гра, малювання, спілкування тощо).

  3. Чергування сфер діяльності. Воно забезпечується змінюванням виду діяльності, на основі яких побудовано тести (спілкування – конструювання – рух – малювання).

  4. Регламентування часу. Загальний час тестування  може тривати від 30 хвилин до 1 часу, залежно від віку дитини.

  5. Регламентування інтелектуального навантаження. Цей принцип забезпечується пропорційним співвідношенням інтелектуальних тестів в діагностичному комплексі, але не більше трьох в одній процедурі, з чергуванням засобів – вербальних і невербальних..

  6. Регламентування особистісно-емоційного навантаження, що передбачає пропорційне співвідношення (задану кількість) проективних тестів в діагностичному комплексі: не більше трьох в одній процедурі, з чергуванням засобів – асоціативних та експресивних.

  7. Дублювання тестів (методик) загальної діагностичної спрямованості. Забезпечується використанням різних методичних засобів для підтвердження результатів. Може здійснюватись також шляхом дублювання діагностичних методів (спостереження), (бесіди).

  8. Варіювання процедури тестування. Забезпечується не директивними інструкціями та змінюванням структурних етапів тестування, використанням всіх видів допомоги при вирішенні тестових завдань. Це правило здійснюється тільки за необхідністю при ускладненнях адаптації до процедури обстеження, певних особистісно-емоційних особливостях дитини (тривожність, апатичність тощо).

           

    Агресивність  характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті тощо. 

    Ознаки  агресивності:

  Причини агресивності:

   

    Анкета для визначення агресивності

  1. Ти  не  можеш  змовчати, коли чимось незадоволений. (ТАК / НІ)

  2. Коли хтось тебе образить, ти обов'язково прагнеш помститися. (ТАК / НІ)

  3. Часом ти із задоволенням ламаєш іграшки, щось розбиваєш, шматуєш, рвеш книжки. (ТАК / НІ)

  4. Інколи ти так наполягає на чомусь, що інших людей це дратує. (ТАК / НІ)

  5. У відповідь на звичайні розпорядження прагнеш зробити все навпаки.

            (ТАК / НІ)

  1. Часто ти дуже сварливий. (ТАК / НІ)

  2. Любиш бути першим: верховодити, підкоряти собі інших. (ТАК / НІ)

  3. Легко сваришся, вступаєш в бійку. (ТАК / НІ)

10. Не зважаєш на ровесників, не поступаєшся, нічим не ділися. (ТАК / НІ) 

    Шкала оцінювання:

    Висока  агресивність — 8—10 балів;

    середня агресивність — 4—7 балів;

    низька агресивність — 1—3 бали.