118. Недоліки етичного розвитку дошкільників.

Етична поведінка дошкільника вимагає постійної уваги з боку дорослих. Не все у ній одразу задовольняє педагогів та батьків. Спостерігається недотримання дітьми правил поведінки з різних причин. Іноді  причиною є така ситуація, що вимагає застосування кількох норм, які дитина не вміє  співвіднести між собою.  Такі провини носять стихійний, багато у чому  випадковий характер. Дитина ще недостатньо здатна передбачати результати своїх дій.  Те, що їй здається дозволеним, згодом  обертається небажаними наслідками. Серед  явищ несвідомого порушення поведінки вирізняються витівки, як прояв дитячої активності, ініціативності, оригінальності. Дитина ще недостатньо чітко розмежовує можливе й неможливе, доцільне й недоречне Іншим мотивом витівок є самопізнання. Дитина прагне дізнатись, «що ж я можу?». Їх джерелом виступає розвиток самостійності. Такі витівки межують з пустощами. Дитина порушує правила і чекає реакції дорослого. Так  вона перевіряє свою значущість, стверджує своє «я», намагається визначити коло  дозволеного.

Окремим випадком є те,  що  дорослі неправильно називають дитячою брехнею, а по суті  своїй  є фантазуванням. У дитячих фантазуваннях переплітається реальне та вигадане, тому  дорослим важко розмежувати їх  із брехнею.

Дошкільники  досить рідко  вдаються  до  свідомого порушення норм, коли дитина усвідомлює суперечність між своєю  поведінкою і соціально схвалюваним зразком. Мотивом таких провин найчастіше  виступає «зробити навпаки»,  «показати свою  значущість», «не послухатись». Всі  вони  зумовлені негараздами у розвитку самосвідомості дитини, недостатньою увагою до її індивідуальності, блокуванням важливих потреб  у визнанні й повазі, в активності, у спілкуванні.

Впертість виявляється в тому, що дитина наполягає на своїй вимозі, навіть якщо розуміє її абсурдність і нездійсненність. До основних причин упертості слід віднести несправедливе ставлення і приниження гідності дитини; нетактовність дорослих; обмеження самостійності й жорстке ставлення до дитини; ігнорування її особистих бажань.

Найпоширеніші причини дитячої брехні  – страх перед  покаранням  і негативний приклад дорослого. Брехня завжди має корисливий мотив, чим і відрізняється від дитячої фантазії.

Забіякуватість характерна  для   дітей   рухливих, імпульсивних, які не вміють спілкуватися, взаємодіяти з товаришами. Таку форму поведінки дитина починає поширювати не тільки на своїх  кривдників, але  і на  маленьких, слабких, беззахисних. Відчуття своєї  сили призводить до ще  більшої агресивності і до погіршення відносин з однолітками. Сприяє появі забіякуватості культ сили в сім’ї, неправильна позиція дорослих: «дай  здачу!», «покажи свою силу».

119. Становлення передумов розвитку здібностей у дітей раннього віку.

Здібності – це  система властивостей особистості, що  відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші – другорядними.

Задатки – це природна основа  здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при   перших  спробах людини зайнятися  діяльністю. В утворенні здібностей відіграє роль загальний тип нервової системи, чутливість  аналізаторів,  особливості анатомо-фізіологічної організації людини.

Вже в ранньому віці у дітей можна помітити найперший прояв здібностей – схильність до певного виду  діяльності. Схильність зумовлює спрямованість активності  людини на  заняття  певною діяльністю. Коли робота настільки подобається, що людина тягнеться до неї, хоче займатись нею ще й ще,  то говорять про схильність до даної  роботи. Діяльність подобається дитині, насамперед, своїм  процесом, а пізніше значущістю її результатів для  інших. Дитині подобається просто черкати олівцем по паперу, навіть якщо ніякого зображення не виходить. Чим більше малюк займається цим  видом  діяльності, тим більше йому  хочеться це робити.

Виконання діяльності, до якої в дитини є схильність, не завжди приносить вагомі результати, чи результати явно  кращі, ніж у інших дітей. Найважливішою ознакою схильності є підвищено зацікавлене, яскраво позитивне емоційне ставлення дитини до діяльності. Виконуючи її, дитина переживає особливу радість, задоволення. 

Схильності тісно  пов’язані зі  здібностями, але  між ними не  завжди є відповідність. Схильність випереджує здібності, виступає їх фактором – надає позитивного емоційного забарвлення діяльності й пробуджує приховані сили. Схильності виникають у дитини тільки на фоні її високої загальної активності, за умови прагнення до самостійності і ініціативності У ранньому дитячому віці  (від 1 до 3 років) дитина, як відомо, навчається ходити, а потім і говорити, що надзвичайно розширює її діяльні контакти з дорослими, з середовищем і можливості проявляти свою активність. У ході засвоєння дій з предметами, а надалі – і оцінних  суджень, понять, самих способів  міркування, тобто  привласнюючи  досвід, що передають їй оточуючі, дитина набуває і власного досвіду  діяльності. Вже до кінця раннього дитинства у неї виявляється прагнення діяти самостійно (навіть там, де вона ще явно не може обходитися без допомоги старших). Усвідомлення власних бажань («я хочу»), спроби  справиться своїми силами («я сам»)  приводить до нового  рівня ставлень до людей, речей, занять. Формується внутрішній світ дитини, що впливає на ступінь і своєрідність її активності.

Для подальшого розвитку здібностей важливо, що у ранньому віці дитина засвоює основні рухи і наочні дії,  у неї  формується активне мовлення.