115. Розвиток моральної свідомості дитини 3–7 років.

Дошкільний вік  відзначається ускладненням сфери  спілкування дитини з дорослими й, особливо, з ровесниками. Завдяки включенню дитини у різні види  діяльності зростають її інтелектуальні можливості.  Спостереження за  життям  дорослих переключаються на  систему особистісних взаємовідносин. Все  це  створює сприятливі  умови для засвоєння дітьми складних моральних норм, що знаходять реалізацію у правилах поведінки дитини, як з дорослими, так  і з ровесниками.

У дошкільника складаються основи  моральної свідомості та  поведінки в єдності їх когнітивних, емоційно-оцінних та поведінкових складових.

Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводитись, але  й чому, заради  чого варто  дотримуватись встановлених вимог. Осмислення вчинків своїх  та інших дітей, прикладів з художньої літератури призводить до формування узагальнених уявлень про  добро  і зло,  про критерії їх розмежування. Старший дошкільник, на відміну від молодшого, вже  може обгрунтувати, чому один казковий герой  добрий, а інший злий. Свої обгрунтування дитина будує  не на основі  зовнішніх  ознак образу, а на підставі вчинків: добрий, тому  що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого  не зважає. Моральний реалізм –  це  однозначне розуміння добра і зла, побудоване на авторитеті дорослого. Дошкільники не тільки формулюють норми поведінки, але  й пояснюють їх  доцільність. Менші діти  часто  пояснюють необхідність виконання норми, посилаючись на можливі наслідки для  себе або на вимоги дорослих: «не  можна без дозволу йти  з садочка, бо мама покарає», «треба давати іншим щось  смачненьке, а то потім не дадуть мені». У 5–7 років дитина розуміє суспільне значення етичної норми, усвідомлює її  об’єктивну необхідність, негативні наслідки  її  недотримання для інших: «Не можна кривдити менших. Вони теж хочуть гратись»; «Треба прийняти Оленку у гру,  а то вона буде плакати».

 Важливо, що  дошкільник в моральних оцінках орієнтується не тільки на вимоги дорослих, а і на свої уявлення про належну чи не- належну поведінку. Під впливом досвіду спілкування, знайомства із художньою літературою у дошкільників формуються етичні еталони-зразки, як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів  поведінки. Ці еталони, з одного боку відображають певну  сферу життя дитини, а, з другого, містять у собі суспільну оцінку і емоційне ставлення.