logo
Психологія дитяча

26. Форми спілкування у дошкільному віці.

У роботі з дошкільниками слід орієнтуватись не просто на утри­мання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що про­стої наявності спілкування або його кількісних показників недо­статньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим .

Ситуативно-особистісна (з 2 міс.)

забезпечує виживання і задоволення первинних потреб дитини.

потреба у доброзичливій увазі дорослих

Особистісний (дорослий приваблює дитину як центральний об’єкт пізнання і діяльності; джерело ласки і уваги, не пов’язане із діями дитини)

Ситуативно-ділова (з 6 міс.)

Забезпечує спільну з дорослим предметну діяльність дитини

У доброзичливій увазі дорослого і співпраці з ним

Діловий (дорослий приваблює як партнер у грі, зразок для наслідування, експериментування, помічник, організатор, учасник спільної предметної діяльності

 Позаситуативно-пізнавальна (3–4 роки)

Забезпечує спільну з дорослим та самостійну діяльність дитини з ознайомлення із світом фізичних об’єктів

У доброзичливій увазі дорослого, співпраці й повазі

Пізнавальний (дорослий приваблює як ерудит, джерело пізнання про позаситуативні об’єкти (яких немає в оточенні), як партнер обговорення причин явищ у фізичному світі)

Позаситуативно-особистісна (5–6 років)

Забезпечує теоретичне і практичне пізнання дитиною світу соціальних явищ

У доброзичливій увазі, співпраці й повазі, у співпереживанні та взаєморозумінні дорослого

Особистісний (дорослий приваблює як особистість, що володіє знаннями, вміннями, соціально-моральними нормами, строгий і добрий старший товариш)