23.Психічний розвиток дитини раннього віку

Ранній вік знаменується появою фундаментальних життєвих надбань: ходіння, предметної діяльності, мовлення. Завдяки вільному пересуванню дитина вступає в епоху самостійної взаємодії із зовнішнім світом. Розвивається орієнтування у просторі, зростають пізнавальні можливості. Спілкування дитини з дорослим відбувається як їх спільна діяльність, стосунки між ними опосередковані предметом, предметними діями.

Перші предмети, якими оволодіває дитина, крім іграшок, - побутові у їх функціональному призначенні, що породжує предметні дії, а не маніпуляції як на 1-му році життя. Носієм соціально вироблених способів використання предметів виступає дорослий. Дитина перебуває у суперечливій ситуації: вона прагне сама виконати дію, але не може цього зробити без зразка дорослого. Подолання цієї суперечності призводить до того, що виникає ситуативно-ділове спілкування як засіб здійснення предметної діяльності, у ході якої дитина оволодіває призначенням предметів, вчиться діяти з ними так, як прийнято в суспільстві. Інтенсивно розвивається мовлення, витісняючи жести і лепет.

У 2,5 роки дитина у грі наслідує дорослого, у неї розвивається символічна дія (використання замінників).  До кінця 1-го року виникає впізнавання (на основі нерозривного зв’язку пам’яті і сприймання), передбачення, здатність до заміщення. Предметно-маніпулятивна гра має дві форми: гра - дослідження, гра - конструювання.

Взаємодія з ровесником розвивається за такими етапами:

1 етап - ставлення до ровесника як до об’єкту (торкаються пальцями очей іншого малюка); 2  етап - 18-20 міс. - гра «поряд, але не разом».

Взаємодія з ровесником сприяє розвитку самосвідомості, що має наступні прояви:

-                     з 2-х р. малюк коментує власні дії, називає себе у 3-й особі;

-                     з 1 р. - впізнає себе у дзеркалі;

-                     усвідомлює себе як особистість (новоутворення «Я», поява займенника «я»);

-                     з 2 р. - діти порівнюють себе з іншими, зароджується самооцінка, прагнення відповідати вимогам дорослого.

До кінця раннього віку руйнуються попередні стосунки дитина-дорослий, перебудовується соціальна ситуація розвитку. Дитина починає усвідомлювати певний рівень своєї компетентності в діяльності, успіх в оволодінні предметами, наслідуванні дорослого і стає ініціатором зміни відносин з дорослим, спрямованої на розширення самостійності. При блокуванні дорослим прагнень дитини до самостійності виникає криза трьох років. Симптоми кризи 3-х років:

1)  негативізм - відмова виконувати вимоги;

2)  впертість - малюк наполягає на своєму рішенні, привертає увагу дорослого до необхідності поважати його думку;

3)  непокірність - протест проти звичного порядку в домі;

4) відсторонення від дорослого - «Я сам»;

5) знецінення дорослих;

6)  протест.