logo
Психологія дитяча

82. Розвиток різних видів спрйимання дитини від народження до 7 років.

  1. Сприймання простору

Немовля орієнтується приблизно у радіусі 2–3 м навколо осно- вного місця свого перебування – ліжечка, коляски або манежу. У цьому просторі малюк навчається ходити, втримувати і маніпулю- вати з предметами. На другому році слова дорослого включаються в просторове орієнтування. Коментування дій ма- люка у просторі словами дорослих (догори, донизу, далеко, близько) дозволяє дитині достатньо швидко зрозуміти основні просторові відношення.Малюк орієнтується в просторі, діючи з предметами. Власне тіло – точка відліку в сприйнятті простору і права рука – орган, що виконує дії. Дитина орієнтується в напрямах вперед-назад, догори-донизу, вправо-вліво, або рухаючись в ту або іншу сторону, або змінюючи положення корпусу, голови, рук і контролюючи ці рухи зором. Спочатку дитина оцінює просторові відношення виключно з погляду свого положення в просторі. Формування більш узагальнених уявлень про простір у старшому дошкільному віці забезпечує здатність дитини визначити напрями і щодо інших осіб та предметів.

  1. Сприйняття часу – один із найскладніших видів сприйняття, оскільки час немає ночної основи і сприймається опосередковано на основі виконаної діяльності чи годинника. Діти довго не розуміть логіки часових відношень, не сприймають дуже тривалі часові періоди: рік, століття. Важливу роль у розвитку сприймання часу мають ритмічно повторювані побутові процеси, режим дня, до якого дорослі привчають дитину з перших днів життя. До 3 р. діти вирізняють нетривалі й конкретні часові відрізки: (ранок-вечір), пов’язані з виконанням дитиною різних режимних моментів: вранці вона просинається, одягається, снідає; ввечері – вечеряє,засинає. Дитина дошкільного віку навчається орієнтуватись за годинником, який часто вважає причиною плину часу. Внаслідок такого уявлення дитина іноді переводить стрілки годинника, щоб очікувана подія настала швидше, або щоб відкласти її.

  2. Сприйняття казки – беруть участь всі пізнавальні процеси: мислення, пам’ять, уява. Слухаючи твір, дитина повинна уявити події. Умова сприймання художніх творів на 2 році – супровід змісту прочитаного діями дитини чи дорослого за допомогою іграшок. В 2-3 роки відбувається перехід від ситуативного сприйняття до узагальненого. Дитина займає місце всередині твору, позиція слухача формується до 7 років.

  3. Сприймання прекрасного – М.Н. Зубарева розкрила рівні сприймання прекрасного дошкільниками: 1 рівень – молодший дошкільник, 3-4 роки. Дитина радіє знайомим предметам, які впізнала на картинці, але не усвідомлює різницю предмета із його образом. дитина плутає зображену і реальну дійсність: намагається зірвати з картини квіти – малюнок ще не став для дитини замінником, а малювання не стало зображувальною діяльністю.

2 рівень – середній дошкільник, до 5 років. Початок усвідомлення елементарних власне естетичних якостей, що роблять картину привабливою.Привабливе викликає у дитини приємні емоції, що виступають основою формування естетичної насолоди. Ознаками привабливого ста- ють, насамперед кольори, їх поєднання, потім – форма і композиція, просторові співвідношення на живописному творі. 3 рівень – старший дошкільник. Зміст художнього образу розширюється, доповнюється попереднім досвідом дитини. Тому вона виходить у розумінні картини за межі зображеного. Наприклад, дитина описує картину: «Хлопчик тримає рибу. Він, напевно, ходив на річку, сидів з вудкою...» і т. д.