logo
Психологія дитяча

83. Початковий етап у розвитку пам’яті.

Запам’ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду називають пам’яттю. Пам’ять на початковому етапі свого онтогенетичного розвитку відзначається злиттям із іншими психічними явищами, насамперед із відчуттями, сприйняттями, емоціями. Внаслідок цього зміст пам’яті дитини визначається картинами оточуючого її життя, способом його організації дорослим. Правильний режим дня привчає дитину до повторюваних моментів її життя, закладає найбільш стійкі елементи культури особистості. Одразу після народження розпочинається накопичення особистого досвіду дитини.

Перші прояви пам’яті свідчать про її образний характер, тісний зв’язок з відчуттями. Поведінка дитини набуває ознак повторюваності при систематичній дії на неї певного подразника. Так, вже на першому місяці малюк розпочинає плакати при вигляді рушника, бо з цим предметом у нього пов’язані неприємні відчуття під час купання. Приблизно у 3 місяця у малюка виникають мнемічні образи предмету і формується дія впізнавання – перший акт пам’яті в онтогенезі. Впізнавання одночасно представляє такі види образної пам’яті, як зо- рова, слухова, рухова.

Найкраще дитина запам’ятовує подразники, включені у спілкування з дорослим та догляд за нею: впізнає обличчя і голос матері; потрапляючи у звичну для свого годування позу «під грудьми» у матері, дитина робить смоктальні рухи. Особливо активно розвивається рухова пам’ять, коли дитина краще оволодіває своїми рухами – з 6-ти місяців. На основі рухової пам’яті вона навчається повзати, захоплювати та втримувати предмети, ходити. Поступово розширюється коло об’єктів, які дитина впізнає. У 3–4 місяці дитина впізнає предмети, пов’язані з годуванням, у 5 місяців розрізняє людей за голосом, у 6 місяців виділяє улюблену іграшку.

З розумінням дитиною перших слів дорослого, з розвитком сприймання пов’язані перші прояви керування пам’яттю за допомогою слова у другому півріччі життя. Виявляється пам’ять на слова (зародження словесно-логічної пам’яті): малюк починає пов’язувати предмет із його назвою, подає предмети за словесною вимогою дорослого. Так, дитина шукає поглядом, повертаючи свій корпус та голівку, предмет, про який дорослий запитує «Де...?». Із єдністю пам’яті та мовлення пов’язана здатність дитини виконувати перші прохання, нескладні інструкції дорослого наприкінці першого року життя. При виконання певного прохання дитина виконує знайомі їй за попереднім досвідом дії, назви та спосіб виконання яких закріпились в її пам’яті: дає м’ячик, встає, сідає, стоїть, йде.

Зростає тривалість збереження образів пам’яті. У третій чверті першого року життя немовля здатне впізнати знайому людину після 2-3 тижнів її відсутності. Емоційна пам’ять яскравіше виявляється з 6 місяців, при накопиченні особистого емоційного досвіду. Предмети, які у минулому викликали в дитини емоції певної модальності, викликають в дити- ни аналогічні переживання. Так, малюк впізнає приємну мелодію, з першими її звуками радіє, сміється, «танцює». Водночас впізнавання предметів ще дуже недосконале, спирається на найбільш виразні зовнішні ознаки, що відзначаються варіативністю: чашка може бути білою і синьою; няня у халаті або у сукні, з різною зачіскою, у різних головних уборах. Так, хлопчик не впізнав папу у міліцейській фуражці, яку бачив уперше.