logo
Психологія дитяча

92. Особливості міркувань дошкільника, пов’язаних із поясненням явищ.

Пізнавальний досвід дитини набуває якісно нової структури. Розуміння причинності, доступне дитині, неухильно зростає протягом дошкільного віку. Істотний перелом настає приблизно в 5 років. Розвиток розуміння причинності йде у кількох напрямах: – від усвідомлення зовнішніх причин до виділення прихованих, внутрішніх;

– недиференційоване, глобальне розуміння причин стає більш диференційованим і точним;

– відображається не одинична причина явища, а узагальнена закономірність (причини, фактори, умови).

У пошуку відповіді дитина незвичайним чином об’єднує об’єкти, ознаки і властивості, використовує аналогії, намагаючись пояснити невідоме за допомогою відомого. На допомогу приходять міркування дошкільника, що виконують важливі функції: допомагають йому зрозуміти надмірний обсяг інформації при обмежених знаннях, об’єднати різноманітні і незрозумілі явища в єдине ціле,

знайти пояснення оточуючому світові.

Своєрідність міркувань і пояснень пов’язана з трьома основними причинами:

– недостатність знань, обмеженість, нечіткість досвіду дитини;

Міркування грунтуються на чуттєвому досвіді, на знайомих літературних творах. Їм властива конкретна образність. Особливістю таких пояснень є анімізм (одухотворення неживих предметів). В об’єктах дитина вирізняє найяскравіші і не завжди істотні ознаки, що приводить до незвичайних, на погляд дорослого, висновків.

На кінець дошкільного віку у зв’язку із позаситуативно-особистісною формою спілкування з дорослим виникають пояснення різноманітних моральних ситуацій, міркування дітей з їх приводу.

Досвід дошкільника значно розширюється за рахунок знань, одержаних від дорослого або у власній діяльності, спостереженнях. Набуття знань – не самоціль розумового виховання, а його засіб і водночас умова розвитку мислення. У кінці дошкільного віку у дитини складається первинна картина світу і зароджується світогляд.