124. Індивідуальний підхід у вихованні дітей з різними типами темпераменту.

Темперамент дитини – один із найважливіших орієнтирів у здійсненні індивідуального підходу в її вихованні.

Успішне здійснення індивідуального підходу у вихованні залежить від наступних передумов:

• поєднання індивідуально-диференційованого підходу до дитини із вихованням дитячого колективу;

• опора на позитивне у характері та особистості вихованця; спрямованість педагогічної роботи на подолання наявних у нього негативних проявів;

• визначення причин формування індивідуальних відмінностей (особливості вищої нервової діяльності, умов життя та виховання);

• єдність вимог до дитини з боку дорослих (педагогів, батьків та ін.);

• системність у здійсненні індивідуального підходу, єдність та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.

Для дітей кожного типу темпераменту актуальними є певні виховні задачі.

Для сангвініків важливо забезпечити збереження їх інтересів, формувати вміння розгортати сюжет гри, знаходити в ньому нові повороти, повертатись до розпочатої роботи та завершувати її. Враховуючи знижену сензитивність, варто звернути увагу на формування симпатії до оточуючих, вміння розуміти та враховувати інтереси інших людей – і дорослих, і ровесників.

Для холерика властива висока реактивність, підвищено збудлива реакція на оточуюче. Дитина погано керує собою у незвичних ситуаціях. Холериків, які внаслідок швидкої втомлюваності часто порушують поведінку, не слід жорстко карати, важливіше – створити умови, що попереджають перевантаження дитини та надмірне збудження нервової системи, включити малюка у цікаву й захопливу справу.

Меланхолік відзначається мрійливістю, деякою відчуженістю від інших дітей, надмірно чутливі до емоційного ставлення до них оточуючих. Тому у виховних впливах мають переважати заохочення над осудом і покаранням. Такі діти чуйно реагують на негаразди свої та ровесників, потребують у ці моменти моральної підтримки, висловлення дорослими впевненості в їх силах і можливостях. У спілкуванні з ровесниками меланхоліки уникають галасливих забав та ігор, прагнуть до спокійних ігор. Потрібно залучати таких дітей у колективні справи, знаходячи посильну для їх виконання роль.