16.Основні теорії психічного розвитку дитини за кордоном.

Біогенетичні теорії (Е. Клапаред, К. Бюлер, Г. Валлас) наголошують на значенні біологічних детермінант психічного розвитку дитини. Особливо у цьому напрямі є теорія рекапітуляції Гренвілл Стенлі Холла, в якій основним каноном був проголошений біогенетичний «закон рекапітуляції», що з’явився внаслідок перенесення з біології на психічний розвиток закону еволюції Мюллера-Геккеля.

Соціологічний підхід до розвитку психіки дитини. Для теорій цього напряму характерним є перебільшення ролі соціальних впливів для розвитку особистості. Такий підхід бере початок з праць філософа Джона Локка , який заявив, що дитина народжується з душею, схожою на чисту дошку. Суспільство може написати на цій «дошці» все, що йому потрібно.

У персонологічних (особистісних) теоріях головною детермінантою психічного розвитку проголошується сама особистість, її самовизначення, здатність створювати умови для свого розвитку (Е. Шпрангер, Ш. Бюлер, Л. Блетц, Г. Імре та ін.).

Діалектичний підхід у дослідженнях розвитку психіки дитини представлений роботами французького психолога Анрі Валлона. Періодизація психічного розвитку дитини, за Валлоном, включає 7 послідовних стадій, які виступають результатом кількісних та якісних змін психіки: 1) cтадія утробного життя; 2) cтадія моторної імпульсивності до 6 місяців; ; 3) емоційна – до 1 року ; 4) сенсомоторна – до 3-х р, з’являється увага до зовнішнього світу; 5) персоналізм – з’являється бажання бути в центрі уваги, прагнення наслідувати – до 5 р; 6) розмежування – до 11 р – розширення кола спілкування, прагнення досягти визнання в колективі; 7) статевого дозрівання – юнацький вік – виникають глибокі яскраві суперечності (любов, ненависть, самовпевненість, невпевненість, самоаналіз і самооцінка).