108. Розвиток передумов самосвідомості у немовлячому віці.

Самосвідомість – один із проявів свідомості як відокремлення себе («Я») від об’єктивного світу («не Я»); усвідомлення, оцінка людиною себе, свого місця у світі, своїх інтересів, знань, переживань, поведінки тощо.

На думку С. Л. Рубінштейна, особистість не зводиться до свідомості та самосвідомості, але й неможлива без них . Суб’єктивно для індивіда особистість виступає як його «Я». Сукупність психічних явищ, що віддзеркалюють для особистос- ті її «Я», отримали у психології назву «Я-концепції», що містить на- ступні компоненти:

• когнітивні – образ «Я», уявлення про власні якості, здібності, можливості;

• емоційні – самоставлення, самоповага, самолюбство;

• оцінно-вольові – самооцінка, саморегуляція.

Основними етапами онтогенезу самосвідомості є наступні:

– оволодіння власним тілом, виникнення довільних рухів у процесі виконання предметних дій – немовля;

– здатність до самостійного пересування, ходьба, мовлення зумовлюють зародження самосвідомості, нову систему відносин з оточуючими – дошкільник;

– здатність самостійно ставити цілі, задачі, визначати напрям своєї діяльності, усвідомлення себе як особистості – підліток.

Провідне значення для розвитку особистості має не просто спілкування дитини з іншими людьми, а спілкування особливої якості.

У 3 місяці можна говорити про те, що у малюка склалося передособистісне утворення – «комплекс пожвавлення», в основі якого – комунікативна потреба.

З 6-ти місяців настають важливі зміни у характеристиках спілкування між дитиною й дорослим: воно все більше опосередковується спільними предметними діями.

З накопиченням досвіду спілкування дитина починає диференціювати оточуючих дорослих. В неї виникають різні емоційні реакції при спілкуванні з різними людьми.

Разом із диференціацією оточуючих у дитини виникають перші прояви свого відособлення від них: вона вимагає поваги до своїх бажань, вподобань, проявляючи впертість, незгоду, неслухняність. Зростає радість внаслідок успішних і засмучення внаслідок невдалих дій, що є ознаками зародження особистості на основі усвідомлення себе як діяча. Цікаві дослідження, які розкривають закономірності розвитку образу «Я», проведено щодо сприймання дитиною свого віддзеркалення.