111. Розвиток самосвідомості старшого дошкільника.

У старшого дошкільника намічається диференціація двох  аспектів самосвідомості – самопізнання і самоставлення. Образ «Я»  включає  досить складну систему властивостей: зовнішніх, особистісних, статевих, з відображенням їх часової динаміки. Ускладнення образу «Я»  відбувається значною мірою  завдяки розвиткові у старшого дошкільника вміння розуміти себе,  усвідомлювати свої внутрішні стани,  переживання. 

У дітей  виникає усвідомлення себе  в часі, у часовій перспекти-ві.  Дитина спочатку живе тільки теперішнім, але  згодом  навчається співвідносити минуле – теперішнє – майбутнє. Старший дошкільник просить дорослих розказати про те, як він був маленьким, і сам із задоволенням згадує окремі епізоди недалекого минулого. Дитина розуміє, що раніше вона була маленькою, а зараз виросла. Її цікавить і минуле близьких людей.

Дошкільник виявляє прагнення зазирнути у своє майбутнє, в нього з’являються перші мрії та фантазування на тему «Коли я виросту».

Дорослі з найменшого віку оточують дитину своїми любов’ю  та турботою, радіють успіхам малюка та засмучуються його невдачами.

 Внаслідок цього  дитина розуміє свою  значущість для  близьких дорослих, міцні взаємозв’язки та взаємозалежність із ними. Поступово на основі  перебільшено позитивних оцінок дорослих у дитини виникає  ідеалізований самообраз, який ще недостатньо відмежований від «Я-реального». Суперечності між ними, що при  оптимальному варіанті розвитку самосвідомості стають джерелом для самовдосконалення, тільки зароджуються. Посилення суперечності спостерігається у випадку розходження в оцінках дорослих поведінки дитини: мама вдома  хвалить за  те,  що  засуджує вихователь у садочку. Такі діти мають виразно ідеалізований самообраз.

Знання дитиною своїх  недоліків прямо не визначає погіршення самоставлення.  При  самооцінці, коли дошкільник, визначає, що він «іноді хороший, іноді поганий», спостерігається емоційно позитивне самоставлення, при  узагальненій позитивній самооцінці

«хороший» –  стримане емоційно-ціннісне ставлення. Діти  4  років частіше обгрунтовують емоційно-ціннісне самоставлення естетичною привабливістю, а не етичною («подобаюся собі,  тому  що  красива»). У 4–5  р. намічається бажання щось  змінити в собі,  хоча  воно не стосується етичних рис.  У старшому дошкільному віці на фоні загальної задоволеності собою,  зростає прагнення змінити щось  у собі.  Характерна заява дитини: «я не хочу бути таким».