112. Психолого-педагогогічні умови розвитку самосвідомості.

Особистість та  її  самосвідомість розвиваються у процесі діяльності та  спілкування, різноманітних їх  видів. Насамперед, у взаємодії та спілкуванні дитини з дорослим з перших днів життя малюка закладаються власне особистісні потреби бути особистістю, тобто бути значущим  та впливати на інших людей; комунікативна потреба, потреби у розумінні, в афіліації (прагнення бути прийнятим), у самовираженні тощо.

Від успіху становлення цих  потреб  та повноти їх задоволення залежить вся подальша доля  особистості. При  ранній (у період від 6 до 12  місяців) депривації цих  потреб  наслідки спостерігаються і у дорослому віці.

У ранньому віці  головна роль  дорослого в розвитку самосвідомості полягає у попередженні кризи 3-х  років, що з’являється як реакція  на обмеження дитячої самостійності. Самостійності необхідно вчити, підтримуючи дитину у її  починаннях. Педагогічно правильним буде підтримати бажання дитини, створивши умови для виконання таких привабливих дій,  показати, як слід. Обов’язково слід пояснити, що і чому не вийшло, і якщо потрібно, то допомогти

Незадоволення батьків, їх  заборони викликають у малюка негативні емоції, які у свою чергу  діють  за принципом парадоксу: батьки очікують виправлення помилок і недоліків, а насправді отримують їх поглиблення, фіксацію. Дитині слід  постійно демонструвати любов і турботу, незалежно від результатів її роботи. Для  малюка у 2–3  роки найбільш зрозумілою буде оцінка безпосереднього результату (малюнка, будиночка), а для старших варто  звернути увагу на задум та його втілення.

У розвитку самосвідомості дитини важливу роль повинна відігравати  робота  із дитячою книжкою. Усвідомленню дитиною себе у світі фізичних об’єктів, серед  природи сприяє позаситуативно-пізнавальна форма спілкування з дорослим, характерна для  дитини 3–4  років.  Запам’ятовуючи зміст книжки  у формі образів, дошкільник  відтворює ці образи при організації гри, у своїх малюнках. У старшого дошкільника зростає прагнення до співпереживання і взаєморозуміння з дорослим. Дитина прагне проникнути в сутність взаємин між людьми, дати оцінку якостям характеру особистості і вчинкам людини, задумується, а як би сама вчинила на місці героїв. У процесі роботи над змістом літературних творів дитина прагне з’ясувати ставлення дорослого до прочитаного, його схвалення чи осуд вчинків героїв.