109. Розвиток самосвідомості в ранньому дитинстві.

Найважливішим надбанням раннього віку в розвитку особистості є зародження власне самосвідомості, а саме того її рівня, коли дитина усвідомлює себе діячем – суб’єктом.

Однаково важливими умовами для цього виступає, по-перше, зосередженість всіх психічних функцій дитини на предметних діях, на освоєнні предметного світу; по- друге, ситуативно-ділова форма спілкування з дорослим, що передбачає його участь в оволодінні дитиною предметною діяльністю.

Важливою умовою зародження самосвідомості є мовлення – спочатку зовнішнє, а потім внутрішнє, що виступає у дорослого провідним засобом саморегуляції особистості.

Розуміння й виконання інструкцій дорослого переростає згодом у здатність дитини дошкільного віку будувати свою поведінку на основі самоінструкцій.

Приблизно у 1,5-2,5 дитина називає себе своїм власним іменем – так, як до неї звертаються оточуючі, а наприкінці третього року з’являються особові займенники, насамперед «я» і «ти». Різноманітнішими стають ігри перед дзеркалом: діти підстрибують перед дзеркалом, весело при цьому сміючись, із задоволенням змінюють свій зовнішній вигляд: одягають хусточку, причісуються та ін. Дорослий у спілкуванні з дитиною виконує роль співпрацівника, партнера, всіляко підтримуючи та направляючи зусилля малюка на забезпечення успішних предметних дій.

Через успішну дію дитина прагне отримати від дорослого схвалення і заохочення, викликати його захоплення, а на їх основі заслужити повагу дорослого. Дитина здатна ставити соціально схвальну мету, виступаючи самостійною там, де ще вчора не обходилась без підтримки дорослого.

Неодноразове виконання дії разом з дорослим та прагнення до відособлення породжують мотив «Я сам». Виникає усвідомлення своєї особистості як діяча: «Я їстиму. Я гратимусь». У системі відносин з дорослим виникають бар’єри виявами самостійності дитини, що викликають неслухняність, характерну для перехідного періоду в розвитку особистості – кризи трьох років. Її ознаки описав Л. С. Виготський:

• негативізм ; впертість; неслухняність;свавілля; протест; симптом знецінення дорослого, його дискредитація; прагнення до деспотизму; ревнощі до молодших і старших, якщо в сім’ї ще є діти; реакції невротичного або психопатичного характеру (страхи, порушення сну).