62. Зв’язок малювання із грою та мовленням дитини.

Малювання дошкільника тісно переплітається з грою. Процес малювання розгортається як своєрідна гра. Графічні зображення фіксують розгортання сюжету гри, допомагають розвивати його. По суті, дитина створює умови ситуації, в яких за- цікавлено діє. Малюючи, дитина ніби виступає учасником зображуваних подій, вносить у ці події інших учасників, між якими виникає взаємодія. Герої малюнків діють і переживають, як живі істоти, тобто дитина використовує такий художній прийом як одухотворення. Дошкільник намагається відобразити взаємозв’язки між об’єктами, розвиток ситуації, показати динаміку події. Гра у процесі малювання справляє подібний до ігрової діяльності вплив на розвиток психіки й особистості дитини. Малюнок стає тією образною основою, яка полегшує для дитини осмислення свого досвіду, формування в неї внутрішнього плану дій. Зображаючи на своїх малюнках свою сім’ю, дитина має змогу самостійно визначати коло необхідних для побуту предметів, осмислює способи їх використан- ня, роль кожного члена сім’ї у різних ситуаціях. У процесі малювання дитина спирається на умовну ситуацію, ха- рактерну для гри.

Актуалізація умовної ситуації для дитини досягається за допомогою мовлення. Мовлення слугує важливим засобом фіксації образів дитини, які використовуються для побудови внутрішнього плану створення малюнка. При цьому внутрішній план не тільки зумовлює внесення змін та доповнень у малюнок, але й сам перебудовується під впливом осмислення зображеного. За допомо- гою мовлення дитина доповнює намальований зміст уявним або тим, що неможливо чи важко зобразити (етичні якості, розвиток подій, звуки), пояснює зміст зображення; долає можливі помилки, техніч- ні бар’єри, що поглиблюють несхожість малюнка з задуманим. Так, Олечка Р. (6 р. 5 міс.) малює трикутник і пояснює: «Це в мене дах. А тут буде море. А під дахом – діти будуть ховатись від сонечка». Вод- ночас компенсація технічної недосконалості малюнка за допомогою мовлення може і гальмувати розвиток власне малювання. Мовлення допомагає підключити до створення малюнка оточую- чих. Дитина звертається до дорослого по допомогу, з метою дізнатися про його думку. За допомогою коментування малюнка дитина привертає до себе увагу однолітків, які часто стають помічниками та співвиконав- цями. У мовленні дитини проступає її ставлення до намальованого.

Воно переважно є позитивним, насиченим оптимістичними емоціями, вірою дитини у власні сили. Важливу роль мовлення відіграє у процесі розвитку здатності дитини до створення задуму. Спочатку мовлення носить констатуючий описуючий характер, слугує засобом осмислення малюнка, поява якого відбувається стихійно. Діє схема: намалював-пояснив.

На другому етапі мовлення включається у покрокове створення задуму. Малюнок виникає в результаті послідовного планування дитиною його окремих деталей. Мовлення допомагає намітити наступний крок, проговорити можливі варіанти продовження малюнка. На останньому етапі задум якомога повніше продумується наперед, являючи собою програму послідовних дій. Розробка задуму складається з виділення його змісту, відбору матеріалу, передбачення послідовності у роботі, оцінки досягнутого у порівнянні із задуманим. Старший дошкільник може формулювати і реалізувати задум, але без спеціального навчання задуми дітей навіть 5–7 р. часто не деталізуються і розвиваються по ходу створення зображення.