86. Виникнення елементів довільності пам’яті.

Розвиток пам’яті дошкільника відбувається у напрямку зростання її довільності, керованості. Наприкінці дошкільного віку в дитини все ще переважає мимовільна пам’ять. Умовою її покращення виступають характеристики запам’ятовуваного матеріалу. Найкраще запам’ятовується дитиною емоційно насичений, ритмічно побудований, незвичний, контрастний, динамічний матеріал, при сприйманні якого активізується мимовільна увага. Дитина може запам’ятати на все життя свою улюблену іграшку, ляльку, капелюшок.

Поряд з пануванням мимовільної пам’яті у її розвитку настає принциповий момент – в кінці молодшого дошкільного віку в дитини виникають елементи довільності. Довільна пам’ять, по-перше, підпорядкована спеціальній мнемічній меті – запам’ятати, а по-друге, є регульованою. Виникнення довільної пам’яті відбувається у грі, а психологічними умовами її є формування самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійності, організованості, засвоєння навичок саморегуляції на основі словесних самоінструкцій.

Розвиток здатності до постановки мнемічної мети. У мимовільній пам’яті запам’ятовування матеріалу відбувається як незапланований результат виконання якої-небудь діяльності: запам’ятав напам’ять віршик, бо дорослий часто читав його. Перші мнемічні задачі ставить дорослий, коли просить дитину пригадати назву певного предмета, скоромовку, віршик; переказати почуту казку. Отримуючи схвалення, дитина радіє, поступово сама ставить перед собою задачу запам’ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого. Виконуючи такі задачі, дитина засвоює найпростіші мнемічні прийоми та засоби (повторення, переказ).

Під впливом вказівок дорослого дитина виправляє помилки у тому, що пригадала, в неї виникає прагнення пригадати правильно. Вперше здатність виправляти помилки при відтворенні матеріалу проявляється у чотири роки. Згодом виникає прагнення цих помилок не припускатись, а для цього дитина налаштовується запам’ятати правильно і точно, тобто вона починає розуміти зв’язок між моментами запам’ятовування та відтворення. Завдяки поширенню механізмів регуляції пам’яті на всі її процеси, особливо на момент запам’ятовування та відтворення, відбувається різке зниження неточностей при пригадуванні. Зростає глибина контролю за пригадуванням: у чотири роки дитина відстежує правильність послідовності основних складових частин матеріалу, а у старшого дошкільника контроль поширюється і на зміст у межах цих частин.

Інтелектуалізація пам’яті, зростання її осмисленості робить можливим за умови відповідної педагогічної роботи засвоєння дитиною смислових прийомів запам’ятовування: порівняння нового з відомим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.