III. Вивчення нового матеріалу

Робота в групах. Робота з підручником Під час вивчення нового матеріалу на деяких уроках можна викорис­товувати роботу в групах і роботу в парі, що ґрунтується на вивченні тексту підручника.

Робота з текстом підручника є важливим елементом навчання. Учні повинні використовувати свої навички роботи з науковими й навчальними текстами, структурувати текст й отримувати з нього наукову інформацію. Предмет «Основи здоров'я» дає можливість розвивати в учнів уміння ана­лізувати текст, знаходити в параграфі необхідну інформацію, використову­вати її для пошуку відповідей на поставлені запитання.

Розповідь учителя Бажано вводити у звичну розповідь елементи бесіди. Розповідь з еле­ментами бесіди дозволяє вчителеві не тільки розповідати, але й постійно спілкуватися з учнями, з'ясовуючи ступінь розуміння й корегуючи розпо­відь, якщо виникне потреба. Учителі досить часто використовують таку форму роботи, оскільки вона дає змогу викладати новий матеріал, контро­люючи його розуміння.

■ 1. Феномен життя

Феномен (від грец.— «те, що з'являється») — виняткове, незвичайне, рідкісне явище, те, що важко осягнути. За визначенням філософа Імману-їла Канта, феномен — це будь-яке явище, що можна осягнути на підставі досвіду. До таких феноменів належить і життя.

З одного боку, життя — це рідкісне явище. Людство поки ще не ви­явило життя десь окрім Землі. З іншого — явища життя можна вивчати на основі спостереження та експерименту.

Біологічне життя — це особливий стан матерії, при якому біологіч­ні організми відрізняються від неорганічних об'єктів, за рахунок проце­сів обміну речовин, росту, розвитку, розмноження, поведінки. Відома нам земна форма життя виникла як результат еволюції органічних сполук, що завершилася утворенням клітини. Клітина — це елементарна структурно-функціональна одиниця живого. Усі складні багатоклітинні організми складаються з клітин.

Різноманітність життя є надзвичайно великою. Ви знайомилися в шкільному курсі із Царствами Рослин, Тварин, Грибів, Дроб'янок і ро­зумієте це. Мільйони видів живуть на Землі, пристосувавшись до найрізно­манітніших середовищ проживання. Життя існує й у киплячих джерелах, і на полюсах землі, де температура може сягати -70 °С.

Альберт Швейцер уважав, що «чим глибше ми зазираємо в приро­ду, тим більше розуміємо, що вона сповнена життям, і тим докладніше дізнаємося, що все життя — це велика таємниця й що ми тісно пов'язані з усіма явищами життя в природі».

Феномен життя завжди приваблював учених. Як виникло життя? Як розвивалися конкретні групи організмів? Як з'явилося людство? Цими пи­таннями займається еволюційна біологія.

Але є питання, на які намагається відповісти кожна людина. Хто я є? Як улаштований навколишній світ? Яке моє місце в цьому світі? У чому сенс мого життя? В інших організмів, які живуть на Землі, таких питань не виникає. У чому ж особливість людського життя?

Людина є живою, оскільки в ній, як і в усіх живих організмах, про­тікають процеси обміну речовин, росту й розвитку. У ході життя людина змінюється: вона розвивається з однієї клітини — зиготи, росте, дозріває, потім в її організмі починаються процеси старіння.

Але життя людини не обмежується її фізіологічними функціями. Лю­дина — істота соціальна. Її життя відрізняється від життя тварин тим, що людина формується всередині людського суспільства, є істотою колектив­ною, має високорозвинене мислення, свідомість, мову, може створювати зна­ряддя праці й змінювати за їх допомогою навколишнє природне середовище. Життя людства сповнене духовним змістом, творчістю. Людство сформувало культуру, науку, мистецтво. Воно створює світ, в якому живе.

Життя кожної людини унікальне й неповторне. Унікальний і непо­вторний життєвий досвід кожної людини, її особистість, її талант. У ході життя кожен із нас освоює якусь частину загальнолюдської культури, стає її носієм. Ми зберігаємо передану нам нашими предками культуру й роз­виваємо її.

Культура — це те, що зазвичай спрямовує нашу діяльність, мислен­ня й почуття, що формує наші інтереси, оцінки й моральні норми. Кожна людина має індивідуальну культуру, яка чимось відрізняється, а в чомусь збігається з індивідуальними культурами інших людей. Наявність спільно­го в культурах дає можливість людям розуміти одне одного.

Життєві цінності — це фундамент культури, її основний зміст. У кожної людини з'являється потреба у визначенні особистісних життєвих цінностей та сенсу свого життя. Які цінності ми обираємо?

За довгу історію свого існування людство виробило основні загально­людські цінності й норми моральної поведінки. У суспільстві завжди ціну­валися й цінуються доброта, вірність, чесність, взаємодопомога. Загально­людськими цінностями є родина, здоров'я, освіта, робота. Реалізація всіх цих цінностей необхідна для самоствердження, визнання особистості.

Кожна людина надає перевагу тим або іншим цінностям. Про її вибір можна судити за багатством або бідністю внутрішнього світу, розмаїтіс­тю інтересів, неповторною людською індивідуальністю. Упродовж усього життя людина формує свій світогляд, спосіб життя. Значну роль у цьому відіграють її оточення (родина, друзі), а також національні, релігійні та соціальні погляди й традиції. Важливим також є момент особистого вибору, власні зусилля щодо освоєння культурних цінностей, вироблення мораль­них принципів.

Ми зупинимося на одній із важливих життєвих цінностей, яку визна­ють усі культури й за всіх часів. Ця цінність — здоров'я.

■ 2. Здоров'я — явище людського життя, його необхідна і докорінна характеристика

Здоров'я не випадково посідає найвищу позицію в ієрархії людських по­треб та цінностей. Повністю реалізувати себе, свої інтелектуальні, моральні й фізичні можливості здатна тільки здорова людина. Кожен бажає бути здоро­вим, сильним, упевненим у собі, зберігати якомога довше життєву енергію та активність. Але хотіти бути здоровим і бути здоровим — це не одне й те саме. Здоров'я забезпечується певною культурою, що дозволяє його зберігати.

Культура здоров'я включає в собі досягнення людства в різних сфе­рах життя — в освіті, вихованні, побуті, науці, мистецтві, літературі. Вона є складником загальної системи культури. Як і будь-яку іншу культуру, культуру здоров'я треба формувати.

Ви, напевно, пам'ятаєте визначення здоров'я, що його дає Всесвіт­ня організація охорони здоров'я: «Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів».

Здоров'я дозволяє людині успішно здійснювати біологічні й соціальні функції, воно формується в процесі фізіологічного, психологічного, соціаль­ного й духовного розвитку людини. Інакше кажучи, у людини є можливість бути здоровою, але реалізація цієї можливості вимагає певних знань та зусиль з її боку. Здоров'я генетично запрограмоване. Проте реалізація цієї програми залежить від конкретних біологічних та соціальних чинників, під впливом яких буде жити й розвиватися людина. У цьому сенсі здоров'я можна роз­глядати як процес. Це процес збереження й розвитку психічних, фізичних, моральних якостей, оптимальної працездатності й соціальної активності.

З іншого боку, здоров'я — це стан. Це стан людського організму, що визначає його адаптаційні (пристосувальні) можливості в умовах змінного біологічного й соціального середовища.

Стан здоров'я людини може бути різним: від дуже гарного до дуже пога­ного. Стан здоров'я залежить від процесів його формування та зберігання.

Ви вже знаєте, що здоров'я заведено поділяти на певні складові.

Фізична складова визначає рівень росту й розвитку органів та систем організму. Психічна й духовна складові визначають стан психічної, мораль­ної та духовної сфери. Соціальна складова визначає здатність людини як особистості вільно й усвідомлено обирати ту чи іншу соціальну роль, усві­домлювати можливі наслідки своїх дій, брати на себе відповідальність за їх результат. Усі ці складові є єдиним цілим і визначають основні характерис­тики людини. Саме таке здоров'я є феноменом людського життя.

Які ж є ознаки феномена людського здоров'я?

Ознакою фізичного здоров'я є успішна робота фізіологічних систем організму людини — опорно-рухової, кровоносної, травної, нервової, ви­дільної та ін. Коли людина фізично здорова, то її тіло виглядає красиво, а всі системи успішно виконують свою роботу.

Ознакою соціального здоров'я є успішний розвиток особистості лю­дини, її вміння вільно й відповідально визначати своє місце серед інших людей. Тільки обираючи ту чи іншу соціальну роль, людина може бути корисною для суспільства, потрібною йому, соціально здоровою.

Ознаками психічного й духовного здоров'я є нормальне функціонуван­ня процесів мислення, пам'яті, уяви, уваги, здатність адекватно оцінювати й сприймати свої почуття й відчуття, свідомо управляти своїм емоційним ста­ном, розвивати свій інтелект, мати певні моральні ідеали й життєві цінності. Саме духовна складова здоров'я дозволяє нам усвідомити те, що здоров'я людини включає кілька складових і допомагає об'єднати їх в єдине ціле. Ду­ховний розвиток людини визначає також мету її існування, ідеали й життєві цінності. Духовно розвинена особистість не тільки говорить про загально­людські принципи морально-етичного плану, але й намагається жити згідно з ними. Така поведінка свідчить про те, що людина духовно здорова.

Отже, здоров'я визначають різні складові. Вони взаємопов'язані, й кож­на з них робить свій внесок у здоров'я людини. Головним чинником здоров'я, що впливає на всі його складові, є здоровий спосіб життя. Учені встановили, що здоров'я на 50—55 %залежить від способу життя, на 20 % — від спадко­вості, на 20—25 % — від стану навколишнього середовища, на 8—12 % — від роботи системи охорони здоров'я. Таким чином, статистика свідчить про те, що здоров'я людини найбільше залежить від її способу життя.

■ 3. Цінність життя й здоров'я

Життя на нашій планеті є неабиякою цінністю. Будь-яка жива істота є частиною взаємопов'язаного й взаємозалежного світу, що називається біо­сферою й заслуговує на повагу.

Однак людина, звісно ж, уважає своє власне життя найціннішим із усіх можливих варіантів життя. Мабуть, це справедливо, тому що тільки людству притаманна духовність, моральні принципи, здатність змінювати планету, використовуючи власний розум.

Однією з найголовніших цінностей людського життя є здоров'я. Понят­тя «здоров'я» відображає одну з найважливіших характеристик людського існування, форму її життя. Здоров'я не можна сприймати просто як відсут­ність хвороб або звільнення від негативних хворобливих відчуттів. Здоров'я людини потрібно розуміти як сукупність її можливостей. Завдаючи шкоди своєму здоров'ю, ми відмовляємося від певних життєвих перспектив.

За своєю ціннісною сутністю здоров'я є благом, тобто тим, що має позитивне значення й відповідає нашим потребам та інтересам. Водночас здоров'я є умовою існування ще більш значущої цінності — життя.

Разом зі ставленням людини до здоров'я вибудовується загальна сис­тема цінностей, без якої людське існування втрачає сенс. Тому про здоров'я можна говорити як про універсальну людську цінність.

Носіями здоров'я можуть бути окремі особистості, соціальні гру­пи й суспільство в цілому. У зв'язку із цим розрізняють: індивідуальне здоров'я, здоров'я суспільства й загальнолюдське здоров'я.

Поняття «здоров'я» відображає одну з фундаментальних характерис­тик людського існування, є універсальною цінністю. Суть цієї цінності полягає в тому, що саме здоров'я дозволяє людині, суспільству, людству в цілому реалізувати свій людський потенціал, бути гідним тієї планети, на якій вона живе.

Альберт Швейцер писав: «Людина, котра відтепер стала мислячою, відчуває потребу ставитися до будь-якої волі до життя з тим самим бла­гоговінням, що й до своєї власної. Вона відчуває інше життя як частину свого. Вона вважає благом зберігати життя, допомагати йому, піднімати до вищого рівня життя, здатного до розвитку; злом — знищувати життя, шкодити йому, пригнічувати життя, здатне до розвитку. Це і є головний абсолютний принцип етики».