logo
ОБЖ_9кл_конспекти

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

1. Розвиток сприйняття

Розвиток сприйняття відбувається в міру росту й розвитку людини, у міру накопичення індивідуального досвіду. Особливо істотні зміни сприй­няття відбуваються в перші роки життя дитини. Уже шестимісячний ма­люк дивиться на предмети, хапає й обмацує їх рукою.

Розвиток сприйняття в дитини пов'язаний з ігровою, образотворчою та навчальною діяльністю. Саме сприйняття допомагає об'єднати окремі властивості предметів і створити їхній цілісний образ. Сприйняття навіть якого-небудь простого предмета, наприклад м'яча,— це дуже складний про­цес, що поєднує роботу чуттєвих, рухових та мовних механізмів.

Розвиток сприйняття пов'язаний не тільки з відчуттями, але й з попе­реднім досвідом дитини. У молодшому дошкільному віці образи предметів, що їх сприймає дитина, дуже невиразні й нечіткі. Наприклад, трирічна дитина не впізнає в Дідусеві Морозі свого перевдягненого татка.

У старшому дошкільному віці в дітей уже виробляються уявлення про окремі виміри величини: довжину, ширину, висоту, а також про просторо­ві відношення між предметами. Розвиток цих здатностей тісно пов'язаний з розвитком мови, а також з навчанням дітей малювання, ліплення, кон­струювання. Дитина удосконалює своє сприйняття простору, часу, худож­ніх творів.

Особливим видом сприйняття є сприйняття людини людиною. Воно теж формується поступово.

Розвиток сприйняття — це складний процес, який сприяє тому, аби ди­тина більш точно, чітко відображала навколишній світ, училася розрізняти нюанси дійсності й завдяки цьому могла більш успішно адаптуватися в ній.

Без розвитку сприйняття неможливо формувати ні пам'ять, ні мислен­ня, ні уяву. Сприйняття є необхідним для успішного шкільного навчання, яке вимагає вміння уважно слухати вчителя і свідомо спостерігати за тим, що він показує під час уроку.

2. Розвиток уваги

На будь-якому уроці відразу можна помітити неуважного учня. На перший погляд, він начебто слухає. Але щойно йому ставлять запитання за темою уроку, він не може на нього відповісти, оскільки не почув головного. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганого навчання. Ува­га — це спрямованість свідомості на певний об'єкт. Без уваги неможливий процес навчання.

Розвиток уваги пов'язаний із розвитком волі, адже саме вольове зусилля допомагає нам зосередити свою увагу на потрібному об'єкті. Підліток може здійснювати таке зусилля й концентрувати свою увагу у важливій для нього діяльності, до того ж він уже може розуміти особливості прояву уваги.

До ознак уваги належать: обсяг, концентрація, стійкість, переключан­ня й розподіл уваги.

Обсяг уваги характеризується кількістю запам'ятовуваного й відтво­реного матеріалу.

Концентрація уваги — це цілковите занурення в предмет, явище, думки, переживання, дії, на яких зосереджена свідомість людини. Така зосередженість не дозволяє оточенню відволікати людину від думок, у які вона занурена.

Стійкість уваги — це здатність упродовж тривалого часу бути зосеред­женим на певному предметі або на одній і тій самій справі. Стійкість уваги залежить від важливості справи, інтересу до неї, підготовленості робочого місця, навичок. Вона має істотне значення для досягнення успіхів у навчанні.

Переключання уваги виражається у свідомому спрямуванні своєї уваги з одного предмета на інший. Але не плутайте переключання уваги з відволіканням — це мимовільне спрямування зосередженості свідомості на щось інше.

Розподіл уваги допомагає нам виконувати дві або більше дії одночасно, але тільки в тому разі, коли одна діє звичною для людини й здійснюється хоча й під контролем свідомості, проте у значній мірі автоматично.

Неуважність — це такий стан людини, при якому вона не може зосе­редити увагу на певному предметі, на мові іншої людини, на своїх думках або діях. Причинами неуважності можуть бути стреси, потрясіння, хвороби. Іноді неуважність буває уявною. Людина не помічає нічого довкола себе, не відповідає на звертання до неї, щось забуває тільки тому, що вона зосеред­жена на своїх думках або почуттях.

Свою увагу слід тренувати й розвивати. Привчати себе уважно працю­вати в найрізноманітніших умовах — ось правильний шлях розвитку уваги. А без гарної уваги, як відомо, немає і гарної пам'яті.

3. Розвиток пам'яті

Розвиток пам'яті — це формування здатності до повного й точного від­творення інформації, причому саме тоді, коли це потрібно. Цей процес по­чинається з грамотного використання законів пам'яті в процесі заучування.

Які ж умови є важливими для успішного запам'ятовування й згаду­вання?

Насамперед, ваше бажання. Бажання — це один із найважливіших проя­вів волі людини. Воно мобілізує увагу, підвищує інтерес, забезпечує готовність до запам'ятовування. Слід ураховувати також те, що матеріал більш успішно запам'ятовується тоді, коли він цікавий для людини, яка його запам'ятовує. Якщо людина вже щось знає в цій сфері, то нове вона запам'ятовує швидше й краще. Люди, які знають багато мов, говорять, що важко вивчити тільки перші п'ять мов, а наступні даються вже значно легше.

Середня людина використовує не більше 10 % уроджених можливос­тей своєї пам'яті. Інші 90 % не задіяні, тому що ми не вміємо користува­тися природними законами запам'ятовування.

Щоб процес запам'ятовування протікав якнайпродуктивніше, дотри­муйтеся таких правил:

Робота в групах. Робота з підручником Учні вивчають відповідні сторінки підручника (§ 14), працюють з ілю­страціями, таблицями, схемами.