logo
ОБЖ_9кл_конспекти

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

■ 1. Самопізнання й самовиховання особистості

Особистість людини формується шляхом самопізнання, самовизна­чення й самовиховання. Саме ці процеси дозволяють людині набути таких якостей, як відповідальність, достоїнство, індивідуальність, громадська ак­тивність, твердість поглядів і переконань, сформувати вміння управляти власною поведінкою й діями, обмірковувати свої вчинки й відповідати за них.

Який я? Яким би я хотів стати? Що треба робити для того, аби бути таким, як я хочу? Самопізнання відповість на перше питання, самовизна­чення на друге, а самовиховання — на третє.

Самопізнання є необхідною умовою саморозвитку особистості. Само­пізнання — це засіб оволодіння власним досвідом; воно дозволяє найбільш повно використовувати свої можливості в навчанні, праці, у спілкуванні з іншими людьми, у занятті якою-небудь справою. Фактично самопізнан­ня виступає як засіб найбільш повного використання своїх можливостей і здібностей. Самопізнання сприяє набуттю психічного здоров'я, зрілості, здатності до саморозвитку.

Самовизначення — це розуміння самого себе, своїх можливостей і прагнень, розуміння свого місця в людському суспільстві й свого при­значення в житті. Кожна людина здійснює у своєму житті тією чи іншою мірою різні види самовизначення: професійне (вибирає собі професію), особистісне (визначає себе як особистість), сімейне (визначає себе як члена родини) тощо.

Самовиховання — це свідома діяльність, спрямована на реалізацію себе як особистості, вироблення людиною в собі таких особистісних якостей, які є бажаними. Самовиховання пов'язане з певним рівнем самосвідомості, мислення, здатності й готовності до самовизначення, самовираження, само­розкриття, самовдосконалення. Воно базується на адекватній самооцінці, що відповідає реальним здібностям людини.

Самооцінка — це оцінка людиною власних можливостей, якостей, до­стоїнств і недоліків. Поступово на основі набутого досвіду в людини вироб­ляється образ власного «я». Цей образ формується внаслідок спілкування з іншими людьми. Самооцінка є важливою рисою особистості й регулятором поведінки.

■ 2. Способи саморегуляції

Людина може регулювати свій внутрішній психічний стан. Існують численні методи саморегуляції. Користуючись цими методами, людина здатна виробити вміння тримати себе в руках, бути стриманішою, більш терпимою, мудрішою.

Одним з найпростіших та найдоступніших методів саморегуляції є са­монавіювання, що допомагає заспокоювати емоції у важких ситуаціях. Є методи релаксації (розслаблення), які допомагають упоратися зі стресом. Вибравши підходящу методику, можна зняти тривогу, позбутися негатив­них думок і страхів, поліпшити концентрацію уваги та пам'ять, нормалі­зувати сон, підвищити працездатність.

Давайте подивимося, які способи саморегуляції ви можете використо­вувати, щоб упоратися, наприклад, з екзаменаційним стресом. Велика кіль­кість людей складали іспити й досить успішно. Отож, ви теж упораєтеся із цим. Чимало методів саморегуляції пов'язані з розумним плануванням режи­му праці й відпочинку. Під час підготовки до іспиту, коли ви починаєте від­чувати емоційну напругу або сильну втому, можна вчинити в такий спосіб:

Ідучи на іспит, спробуйте скористатися простим прийомом аутотре­нінгу. Сядьте зручно, заплющте очі, розслабтеся й про себе або пошепки повторіть дев'ять або десять разів: «Я добре підготувався(лася) до іспиту. Я складу його на "відмінно". Я спокійний(а) і впевнений(а) у собі».

Основний спосіб саморегуляції — самонавіювання. Воно має бути позитивним, життєствердним, конструктивним (не можна втовкмачувати собі щось погане). Треба чітко формулювати фрази «Я хочу», «Я можу», «Я впевнений(на)», «Я впораюся» і багаторазово їх повторювати.

Психологічні методи саморегуляції досить індивідуальні, тому буде не зайвим порадитися з фахівцем, знайти свої власні способи самонавіювання й саморегуляції.

Робота в групах.