logo
ОБЖ_9кл_конспекти

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

1. Фізіологічна й соціальна зрілість

У ході свого індивідуального розвитку кожна людина проходить певні етапи. Одним з таких закономірних етапів є й підлітковий вік. Підлітко­вий вік характеризується переходом до фізичної й соціальної зрілості. Ця «перехідність» і визначає всі особливості даного періоду.

Організм дозріває фізіологічно, але до повної фізіологічної зрілості ще далеко, іде соціальне дорослішання, проте соціальна зрілість ще не насту­пила. Саме тому підлітковий період є таким непростим, насиченим і супер­ечливим.

Підлітковий період, незважаючи на всі труднощі,— це прекрасний час радості, дружби, пізнання себе й навколишнього світу.

Хронологічно підлітковий вік визначається від 10—11 до 14—15 років. Цей вік називають також отрочим. Слово «отрок» означає: «не має права говорити», раб, слуга. Це поняття підкреслює певний соціальний статус люди­ни. Інакше кажучи, люди, які оточують підлітка, не визнають його дорослим, соціально зрілим, оскільки відповідальність за нього несуть його батьки.

Гормони росту й статеві гормони викликають у підлітка інтенсивний фізіологічний розвиток, спрямований на формування фізіологічної зрілості. Збільшуються зріст і маса, причому в хлопчиків у середньому пік «стрибка росту» припадає на 13 років, а закінчується після 15 років, іноді триваючи до 17 років, а в дівчаток цей «стрибок» починається й закінчується на два роки раніше, ніж у хлопчиків.

Зміна росту й маси підлітка супроводжується зміною пропорцій його тіла. Спочатку збільшуються розміри голови, кистей рук та ступень, піс­ля цього подовжуються руки й ноги, і тільки потім — тулуб. Швидкий ріст скелета (4—7 сантиметрів за рік) випереджає розвиток мускулатури. Усі ці особливості призводять до певної непропорційності тіла, підліткової незграбності. Це вік «бридкого каченяти», яке ще тільки має стати пре­красним лебедем.

Ознаками фізіологічної зрілості є фізіологічне дозрівання всіх систем організму, їхня готовність до виконання функцій зрілого віку — це активне включення в трудову діяльність, створення родини, народження дітей. Але підліток набуває цих ознак поступово.

В одному класі можуть навчатися підлітки з різним рівнем фізіологіч­ної зрілості, тому що процес дорослішання проходить дуже індивідуально. Хтось випереджає в своєму фізичному розвитку однолітків, хтось — від­стає. І це нормальне явище.

Для того щоб стати соціально зрілим, підліток активно вчиться ро­зуміти інших людей, розбиратися в їхніх стосунках, брати на себе відпо­відальність за свої вчинки, якнайкраще організовувати свою поведінку в соціальному середовищі. Підліток вчиться аналізувати свій внутрішній досвід, критично ставитися до своєї поведінки, враховувати свої помилки, змінювати власну поведінку залежно від її аналізу. Але він залишається «соціально незрілим», якщо не може прогнозувати й планувати свою по­ведінку, приймати виважені рішення, співвідносити їх зі своїми можливос­тями й нести за них відповідальність перед собою й іншими людьми.

2. Взаємозв'язок фізіологічної та соціальної зрілості

Соціальна й фізіологічна зрілість тісно пов'язані між собою, оскільки соціальна зрілість передбачає зрілість фізіологічну. Процеси фізіологічного й соціального дорослішання мають відбуватися гармонійно. Але так буває не завжди, про що свідчить процес акселерації.

Як ви вже знаєте, акселерація пов'язана з прискоренням фізіологічно­го росту й розвитку підлітків порівняно з попередніми поколіннями. Слово «акселерація» походить від латинського слова «ассе1ега1;іо» — прискорення. Акселерація — це прискорення фізичного розвитку дітей, яке притаманне останнім 150 рокам. Вона включає різні анатомічні й фізіологічні прояви, зокрема й скорочення термінів статевого дозрівання. Учені вважають, що ак­селерація обумовлена впливом як біологічних, так і соціальних чинників.

Якщо в 30—40-і роки ХХ століття досягнення статевої зрілості збіга­лося з початком трудової діяльності, то зараз ситуація змінилася, оскільки цілком сформовані у фізичному відношенні юнаки й дівчата дуже довго перебувають на становищі дітей. Виникло протиріччя між прискореним фізичним дозріванням та відносно запізнілою соціальною зрілістю.

Затримка соціальної зрілості збільшується за тієї ситуації, коли під­літка в родині надмірно опікають, коли в нього немає обов'язків, коли в нього немає почуття відповідальності за свої вчинки. Це негативно по­значається на підліткові. Він стає психологічно інфантильним.

Інфантилізм (від лат. «дитячий») — це відставання лю­дини в розвитку, яке виявляється в збереженні в дорослому віці фізичних та інтелектуальних рис, поведінки, властивих дитячому віку. Цей термін уживають стосовно фізіологічних, психологічних та соціальних явищ.

Психологічний інфантилізм — це незрілість людини, що виражаєть­ся в затримці становлення особистості, коли поведінка людини не відпо­відає віковим вимогам до неї. Інфантильні підлітки несамостійні й безвід­повідальні. Досить часто в них немає почуття власної відповідальності за результати навчання, тому вони погано вчаться, будучи досить здібними й навіть талановитими.

Соціальний інфантилізм виражається в тому, що підліток не приймає обов'язків, пов'язаних із процесом дорослішання.

Виявити наявність у себе цієї «королівської хвороби» складно. Але зрозуміти, що риси інфантильності у вас є,— це вже крок уперед. Після цього треба переборювати в собі цей інфантилізм, дорослішати, ставати со­ціально зрілою людиною.

Робота в групах. Робота з підручником

Учні вивчають відповідні сторінки підручника (§ 4), працюють з ілю­страціями, таблицями, схемами.